Оптимізація мінерального живлення овочевих культур

ОПТИМІЗАЦІЯ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ

ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Віктор Ямковий, канд. с.-г. наук, керівник агрохімічного відділу

Вирощування овочів є стратегічно важливим завданням сільськогосподарського виробництва України. Саме овочеві культури забезпечують організм людини корисними поживними речовинами, які сприяють нормальному фізіологічному розвитку організму, поліпшують обмін речовин, регулюють діяльність нервової системи та органів травлення, підвищують стійкість організму проти інфекційних захворювань.

У добовому раціоні людини на овочі має припадати 15-20 % енергетичного балансу їжі. За даними Київського НДІ гігієни харчування, середньорічна норма споживання овочів на одну людину становить 161 кг, з них найбільша частка припадає на помідори (39 кг), капусту (30 кг), огірки й моркву (по 15,5 кг). Але через недосконалі технології вирощування, збирання та зберігання  фактична норма споживання овочів в Україні становить близько 100 кг/рік на людину, що свідчить про необхідність збільшення споживання овочевої продукції в країні.

Як зазначають дослідники, збільшувати виробництво овочів треба не за рахунок розширення посівних площ, а в результаті підвищення їх врожайності та поліпшення якості. Одним з напрямів підвищення врожайності та якості овочевої продукції є впровадження у виробництво раціональної системи удобрення. Найефективнішою вважається така система удобрення, яка забезпечує рослини рівномірно поживними речовинами впродовж всієї вегетації.

Функції елементів живлення у рослинному організмі

Для повноцінного живлення рослини використовують переважну більшість з відомих хімічних елементів. Найважливішими з них є 20-25 елементів, такі як азот, фосфор, калій, магній, кальцій, сірка та ін.

Азот є структурним компонентом органічних сполук, бере участь у всіх життєво-важливих обмінних процесах у рослині, є складовою частиною амінокислот, білків, нуклеїнових кислот та їх похідних, міститься у хлорофілі, фосфатидах, алкалоїдах, ферментах, вітамінах та в інших сполуках. Найбільш інтенсивно поглинання овочевими культурами азоту відбувається у фазах максимального росту вегетаційної маси та формування генеративних органів. Однак, слід мати на увазі, що надмірне надходження його в рослини призводить до нагромадження в продуктових органах нітратів, що знижує харчову якість продукції.

Фосфор є складовою нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, фосфатидів, сахарофосфатів, фітину та лецитину. Відігріє важливу роль в енергетиці рослинних організмів, особливо в таких важливих біологічних процесах, як дихання і фотосинтез. Основну частину фосфору овочеві культури використовують у початкові фази росту й розвитку. Проте деякі овочеві культури (буряк, картопля, капуста та ін.) можуть використовувати фосфор рівномірно впродовж усієї вегетації. Фосфор є малорухомим елементом тому найкраще вносити його під основний обробіток ґрунту, або в  підживлення (фертигація).

З усіх макроелементів овочеві рослини найбільше засвоюють калій. За середньої врожайності овочеві культури виносять від 200 до 400 кг/га K₂O. Цей елемент у рослинах бере активну участь у білковому і вуглеводному обмінах, активує діяльність ферментів, сприяє синтезу АТФ, регулює процеси відкривання і закривання продихів на листках, впливає на гідратацію колоїдів цитоплазми, що допомагає краще утримувати воду та сприяє її раціональному використанню. Максимальне поглинання калію овочевими культурами відбувається у період формування продуктивних і репродуктивних органів.  Підживлення калієм в більш пізні фази розвитку забезпечує гарний вигляд плодів (розмір, форму та колір), покращує їх текстуру, а також сприяє зростанню в плодах вітамінів, крохмалю, цукрів та інших цінних компонентів. Досить вагома роль калію в регулюванні лежкості продукції та збереженні її товарного вигляду.

В інтенсивних технологіях овочівництва система удобрення передбачає внесення не лише NPK, а й кальцію який потрібний для нормального росту надземних органів і коренів рослин.

Найважливіша роль кальцію – участь в побудові клітинних мембран. Підтримуючи структуру клітинних мембран овочів, кальцій запобігає передчасному старінню і, як наслідок, – покращуються можливості зберігання і транспортування.

Кальцій потрібен впродовж усього періоду росту, однак особливо — у фазах цвітіння та плодоношення. Для овочевих культур нестача кальцію є дуже небезпечною. За його дефіциту затримується ріст листків, на них з’являються світло-жовті плями (хлоротичність), після чого вони відмирають, а старі листки залишаються непошкодженими. За сильного дефіциту кальцію корені зупиняють ріст, потовщуються, а кореневі волоски руйнуються.

Для нормального росту та розвитку овочевих культур недостатньо лишень задовольнити їхні базові потреби у макро та мезоелементах. Мікроелементи у живленні рослин також мають важливе значення, бо їх неможливо замінити іншими речовинами чи макроелементами. Для овочевих культур особливо важливими мікроелементами є бор, марганець, мідь, залізо, цинк (табл.1).

Табл. 1. Винос мікроелементів овочевими культурами (FAO), г/т

Бор – важливий елемент живлення овочевих рослин. Він покращує синтез та переміщення вуглеводів, відіграє важливу роль у процесах ділення клітин та синтезі білка. На овочевих культурах бор краще вносити позакоренево у фазах бутонізації на початку цвітіння. Обробка рослин бором посилює ріст пилкових трубочок та проростання пилку, збільшуючи кількість квіток і плодів. 

Характерною ознакою нестачі бору є відмирання точок росту, пагонів і коренів, руйнування судинної тканини. У помідора спостерігається почорніння точки росту. На плодах утворюються засохлі плями. Досить чутливими до нестачі бору є коренеплоди (буряк, морква, редька) за дефіциту якого вони хворіють на гниль сердечка.

Марганець бере участь у процесах фотосинтезу, утворенні хлорофілу та синтезі білку, збільшує цукристість в овочевій продукції, прискорює розвиток рослин і їх плодоношення. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря, низька температура ґрунту, похмура погода, а також високий вміст іонів антагоністів: Р, Fe, Cu, Zn.

Цинк як і марганець, активує діяльність ферментів. У овочевих рослинах при дефіциті цинку листки стають світло-зеленими, поступово змінюючи колір на бронзовий або жовто-коричневий, а по краях буріють. Нестача цинку найчастіше відмічається у гарбузових (гарбуз, кабачок, патисон). При цьому у цих рослин формуються дрібні стебла, що дерев’яніють. У рослинах помідора при нестачі цинку утворюються дрібні листки, що жовтіють і вкриваються дрібними плямами.

Мідь бере участь у фотосинтезі та утворенні ензимів, входить до складу білків та ферментів. Посилює засвоєння азоту та забезпечує високий урожай.  Дефіцит міді найбільш імовірний на легких кислих ґрунтах, які є похідними від материнської гірської породи з високим вмістом кремнію, та лужних ґрунтах, багатих карбонатами. Рослини, які ростуть на торф’янистих ґрунтах з високим вмістом органічної речовини також проявляють ознаки дефіциту Cu (табл. 2).

Табл. 2. Дефіцит мікроелементів залежно від грунтових умов

Залізо – мікроелемент, який споживається рослинами в найбільшій кількості. Мікроелемент відіграє важливу роль в окисно-відновлювальних реакціях як компонент ферментів, забезпечує синтез хлорофілу та бере участь у фотосинтезі та метаболізмі азоту та сірки. Ознакою нестачі заліза у живленні рослин є захворювання молодих листків хлорозом. Вони набувають жовто-білого забарвлення, старі листки стають світло-зеленими. Рослини відстають у рості, квітки формуються дрібніші.

«^УАРОСТОК»^® - сучасні мікродобрива в системі удобрення овочевих культур

В Україні останнім часом застосування мікродобрив є невід’ємною технологією вирощування овочевих культур. Необхідність їх застосування обумовлена тим, що останнім часом значно скоротилося внесення органічних добрив, які були основним джерелом надходження мікроелементів до грунту. Для рослин мікроелементи ефективні у формі хелатів. Хелати – це натуральні або синтетичні сполуки, частіше за все комплексні, які перетворюють потрібні мікроелементи у форму, яка є доступною для рослин.

Одним із дієвих способів внесення хелатних мікродобрив у овочівництві є фертигація, яка дозволяє забезпечити надходження елементів живлення безпосередньо в кореневу зону, що забезпечує кращу адсорбцію їх культурами. Також перевагою цього способу, є те, що ми можемо дати  рослинам точні кількості та пропорції інгредієнтів, які зараз їм потрібні.

В умовах обмеженої доступності поживних речовин із грунту або в разі гострого їхнього дефіциту високу ефективність проявляють позакореневі підживлення рослин. Основною метою цього технологічного прийому є поліпшення живлення рослин елементами живлення, яких вони потребують в конкретний момент, а також зменшення негативного впливу умов середовища, посилення інтенсивності формування окремих органів рослин.

Компанія «Український  Аграрний Ресурс» є одним з лідерів серед вітчизняних виробників по розробці та виробництву хелатних мікродобрив як для систем фертигації так і для позакореневого підживлення.

Останні виробничі дослідження  були проведені з метою розробки комплексної програми підживлення овочевих культур (фертигація + позакореневе підживлення), яка здатна забезпечити стабільно високу врожайність і якість продукції (див. фото 1, 2, 3, 4).

Схеми застосування мікродобрив  «^УАРОСТОК»^® на основних овочевих культурах наводимо нижче.

Морква, столовий буряк.

Фертигація: «РОСТОК» Макро – 100 мл на 1000 л води у фази 3-5 справжніх листків та інтенсивного наростання коренеплоду.

Позакореневе підживлення: у фазі активного росту коренеплоду добривами «РОСТОК» Буряк 2 л/га + «РОСТОК» Бор 1 л/га. Через 14 днів обробку провести добривом «РОСТОК» Плодоношення 2 л/га. Для підвищення лежкості продукції слід застосовувати «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 3 л/га в період дозрівання коренеплодів.

Капуста.

Фертигація: «РОСТОК» Макро – 100 мл на 1000 л води у фазу 2-3 справжніх листків. У фазі формування качана - «РОСТОК» Плодоношення 100 мл на 1000 л води.

Позакореневе підживлення: у фазу 4-6 справжніх листків добривом «РОСТОК» Макро 2 л/га. У фазі формування качана - «РОСТОК» Макро 2 л/га. Через 10 днів «РОСТОК» Бор 1 л/га. Для підвищення лежкості продукції   у фазі повного формування качана «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 3 л/га.

Цибуля, часник.

Фертигація: «РОСТОК» Макро – 100 мл на 1000 л води у фазу 2-4 справжніх листків. У фазу початок формування цибулин - «РОСТОК» Плодоношення 100 мл на 1000 л води.

Позакореневе підживлення: у фазу 4-6 справжніх листків добривом «РОСТОК» Макро 2 л/га. Через 7 днів «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 2 л/га. У фазі початок формування цибулин - «РОСТОК» Бор 1 л/га. Через 10 днів  «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 2 л/га. У фазі кінець наливу цибулин «РОСТОК» Плодоношення 3 л/га.

Томати, перець, баклажан.

 Фертигація: «РОСТОК» Макро – 100 мл на 1000 л води у фазу 4-6 справжніх листків та бутонізації. У фазу формування плодів – «РОСТОК» Плодоношення 100 мл на 1000 л води.

Позакореневе підживлення: у фазу 7-9 справжніх листків добривом «РОСТОК» Томати 2 л/га + «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 2 л/га. У фазі бутонізації - «РОСТОК» Томати 2 л/га + «РОСТОК» Бор 1 л/га. У фазі формування плодів  «РОСТОК» Плодоношення 3 л/га. При дозрівання плодів «РОСТОК» Кальцій+мікро в дозі 3 л/га.  

Отже, ефективне мінеральне живлення є однією з основ успіху при вирощуванні овочевих культур. Найбільш оптимальною з точки зору мінерального живлення рослин та економічної ефективності виробництва овочів є комбінований спосіб внесення добрив: поєднання основного внесення добрив та підживленнь (в то­му числі з по­лив­ною во­дою — фер­ти­гація) та по­за­ко­ре­не­вого — шля­хом об­при­с­ку­ван­ня рослин спеціалізованими добривами. Також не слід забувати, що ефективна система удобрення овочевих культур повинна будуватись на збалансованому забезпеченні рослин всіма необхідними елементами живлення в певні фази їх росту та розвитку.