Звичайний буряковий довгоносик

Латинська назва: Bothynoderes punctiventris

Російська назва: Обыкновенный свекловичный долгоносик

Тип шкідника: Шкідники цукрових буряків

Ряд: Твердокрилі – Coleoptera

Родина: Довгоносики – Curculionidae 

Найбільшої шкоди завдає у центральному і східному Лісостепу, а також північній частині Степу. Шкодить  бурякам та живиться бур’янами з родини лободових.

Жук довжиною 11 – 15 мм, чорного кольору, покритий короткими лусками, які надають йому землисто-сірого кольору; надкрила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга – перев’язь. Поблизу верхівки надкрил – білий горбок з чорною облямівкою. Дволопатевий членик передніх лапок у самців досягає середини останнього членика, а в самок доходить до третього; по середині першого і другого черевних кілець є велика ямка. Яйце овальної форми, 1,2 – 1,4 мм, світло-жовте. Личинка теж світло-жовта, м’ясиста, С-подібно вигнута, зморшкувата, безнога, складається з 12 сегментів; голова бура, з темно-коричневими щелепами; грудний щит рудуватого кольору; доросла личинка має довжину 27 – 30 мм. Лялечка довжиною 11 – 15 мм, видовжено-яйцеподібна, жовтувато-білого кольору, має  яскраво виражений хоботок і поперечні ряди шипиків по задньому краю тергітів.

Зимують статево недозрілі жуки у грунті на глибині  від 5 до 60 см.Але основна маса жуків зимує на глибині 25 - 45 см.

При прогріванні грунту на глибині залягання до 7 – 10 °С (у першій та другій декадах квітня) починається вихід жуків на поверхню. Це триває не менше 20 діб. Спочатку жуки розселяються «пішим ходом» у рослин для годування. Вони можуть пройти за добу до 200 метрів. При цьому погода впливає на напрямок руху жуків. Так при прохолодній погоді вони рухаються на схід, південний схід і південь, а при теплій, сонячній - на захід, північний захід і північ. Частина жуків (до 15 %) впадає в діапаузу і залишається в ґрунті на кілька зим. Спочатку жуки поїдають бур’яни з родини лободових. Через 10 – 20 діб після виходу на поверхню починається літ жуків. Особливо активні жуки в теплу, сонячну погоду, при швидкості вітру до 5 м/с. Жуки за день можуть подолати 8 – 10 км, що сприяє швидкому заселенню сходів і висадків цукрових буряків. У травні, після додаткового живлення  жуки стають статево зрілими. Вони спаровуються і відкладають яйця у в грунт на глибину 0,3 - 1 см, поряд з рослинами. Самка загортає землею та утрамбовує ямку з відкладеним яйцем. Тривалість відкладання яєць більше місяця. За цей час самка відкладає 100 – 200 яєць. За 6 – 10 діб завершується ембріональний розвиток і в другій половині травня з’являються перші личинки. Вони швидко пересуваються в грунті в пошуках корінчиків буряків або лободи для живлення. В зоні коренів на глибині 10 – 15 см личинки знаходяться до третього віку, пізніше вони проникають глибше по мірі росту коренів. Личинки розвиваються понад 65 діб і проходять за цей час п’ять віків. В липні личинки заляльковуються в земляних колисочках і протягом 16 – 20 діб проходять стадію лялечки. Зимують новоутворені жуки в грунті, не виходячи з колисочок.

Звичайний буряковий довгоносик розвивається в одному поколінні. Шкодять жуки та личинки. Жуки поїдають сім’ядолі та справжні листочки, перекушують проростки. В суху жарку погоду інтенсивність живлення різко підвищується. За своє життя жук з’їдає зеленої маси в сто разів більше за свою масу. Личинки вигризають на коренях виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів. Найбільш сприятливі для розвитку довгоносика легкі, повітропроникні грунти, які швидко прогріваються навесні. На чисельність шкідника впливають їх природні вороги: туруни жук-карапузик, мертвоїди, мурахи, хижі кліщі.

Знищують жуків також шпаки, галки, сороки, ворони, граки, сойки, чайки, перепели, землерийки.

Заходи боротьби. Застосування протруєння насіння протруйниками інсектицидної дії. Глибока зяблева оранка. Дотримання сівозміни.