Ячмінь пивоварний

Велике значення має ячмінь у виробництві пива. Найбільш цiннi для цього сорти дворядного ячменю з добре виповненим i вирівняним за крупністю зерном. Для одержання якісного пива необхідне зерно певного біохімічного складу, що забезпечується поєднанням трьох чинників: пивоварний сорт, вiдповiднi ґрунтово-кліматичні умови i технологія вирощування.

Основні вимоги до якості зерна на пивоварні цiлi нacтупнi:

• Зерно повинно бути здоровим, однорiдним, чистим, мати приємний запах свiжої соломи, світло-жовтого або жовтого кольору. Сірий, червонувато-жовтий, жовтувато-коричневий та жовтий з чорними кінчиками колір зерна вказує на збирання ячменю в дощовий період. Темний колір ячменю i коричневі кінчики у зернівок - ознака зберігання в сирому мiсцi. Недозрiлi зерна ячменю мають зеленуватий відтінок. Сiро-матовий та синюватий колiр викликаний пліснявою. Зiбранuй у дощову погоду та погано збереженuй ячмiнь набуває плiснявого, затхлого та солодового запаху i тому непрuдатнuй для пuвоварiння.
• Допускається смітна домішка до 1%, зернова домішка – до 2%, дрібних зерен – до 5%.
• Зерно ячменю пивоварного повинно мати підвищений вміст крохмалю (60-70%) і екстрактивних речовин (78-82%).
• Вміст білку має бути низьким 9-11%. Дуже високий вміст білку призводить до труднощів у фільтрації на пивоварному заводі, а також до погіршення якості пива.

Для формування урожаю ячменю на пивоварні цілі слід обережніше використовувати азотні добрива, щоб вони використовувались лише на формування урожайності культури, а інші елементи живлення необхідно використовувати в повній мірі, включаючи мікроелементи.

Норма витрати робочого розчину 200-300 л/га.

Доцільно поєднувати підживлення з внесенням ЗЗР та карбаміду (за необхідності).

За потреби рекомендується додатково вносити«РОСТОК» Мідь та «РОСТОК» Бор

Вміст поживних елементів у добривах «^УАРОСТОК»^® та дози їх внесення розраховані відповідно до потреби рослин в них у певний період їх росту та розвитку.

Застосування мікродобрив «^УАРОСТОК»^® сприяє:

• підвищенню життєздатності насіння;
• стимулюванню росту та розвитку рослин;
• посиленню стійкості рослин до хвороб;
• зростанню продуктивної кущистості;
• покращенню якості зерна пивоварного призначення (низький вміст білка та ін.);
• збільшенню урожайності культури на 10-15 %.

Мікродобрива «^УАРОСТОК»^® є нетоксичними для людей та бджіл, не викликають алергії та екологічно безпечні.

Марганець (Мn) Фізіологічне значення марганцю полягає у тому, що він бере участь в окисно-відновних реакціях у рослинних клітинах і пов’язаний з діяльністю окиснювальних ферментів – оксидаз. У разі нестачі цього елемента знижується інтенсивність окисно-відновних процесів і синтезу органічних речовин у рослинах.

Марганець бере участь і в транспортуванні речовин по органах рослин. Він відіграє важливу роль у процесах засвоювання амонійного та нітратного азоту. При амонійному живленні рослин він діє як сильний окисник, а при нітратному – як сильний відновник. Отже, у разі нестачі марганцю порушується відновлення нітратного азоту, що призводить до нагромадження нітратів у тканинах рослин – досить негативного явища.

Марганець бере участь не тільки в процесі фотосинтезу, а й у синтезі вітаміну С. За нестачі марганцю в рослинах знижується синтез органічних речовин, зменшується вміст хлорофілу в рослинах, що призводить до захворювання їх на хлороз. Перешкоджають засвоєнню марганцю низька вологість повітря, низька температура ґрунту і похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, а на кислих - доступність його висока.

Мідь (Cu) Найбільша кількість міді засвоюється рослиною від фази кущіння до колосіння. Мідь входить до складу окиснювальних ферментів (поліфенолоксидази, аскорбіноксидази, лактази, дегідрогенази), які мають велике значення в окиснювальних процесах, що відбуваються в рослинах. Цей елемент підсилює інтенсивність дихання рослин.

Недостатня кількість міді в рослинах знижує активність процесів синтезу та призводить до нагромадження розчинних вуглеводів, амінокислот та інших продуктів розкладання складних органічних речовин. Мідь відіграє важливу роль і в процесах фотосинтезу: надає хлорофілу більшої стійкості. Характерною особливістю дії міді є те, що цей елемент підвищує стійкість рослин проти грибкових і бактеріальних захворювань. За нестачі цього елементу гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу. Нестача міді зумовлюється вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря.

Бор (B) Істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. За його нестачі порушується перехід вуглеводів і крохмалю із листків в інші органи, внаслідок чого гальмується процес фотосинтезу, незадовільно забезпечується вуглеводами коренева система та погіршується її розвиток. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів. Він майже не рухається з нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається повторному використанню. Цей мікроелемент підвищує посухостійкість і солестійкість рослин. Нестача бору посилюється за надмірного внесення калійних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.

Цинк (Zn) Під впливом цинку підвищується загальний вміст вуглеводів, крохмалю та білкових речовин. Велике значення цинку в окисно-відновних реакціях дихання, у регулюванні синтезу АТФ, в обміні ауксинів і РНК.

Цинк позитивно впливає на жаростійкість рослин і формування зернівок в умовах суховіїв, де він сприяє нагромадженню в квітках органічних кислот, як захисних речовин. Крім того, цей елемент підвищує холодостійкість рослин.

За нестачі цинку порушується синтез білку і його вміст у рослинах зменшується. Це пояснюється тим, що за його нестачі в рослинах нагромаджуються аміди та амінокислоти, тобто розчинні азотні сполуки. Перешкоджають засвоєнню цинку високі норми фосфору і вапна, низька температура ґрунту.

Молібден (Мо) Складова частина ферментів нітратредуктаз, які беруть участь у відновленні нітратів до аміаку в клітинах коренів і листків. Якщо цього елемента не вистачає, в тканинах рослин нагромаджується багато нітратів, відновлення їх затримується, внаслідок чого порушується нормальний хід азотного обміну, тому після внесення нітратних добрив потреба рослин у молібдені значно вища, ніж після внесення аміачних добрив. Крім того, під впливом молібдену аміак інтенсивніше використовується рослиною для утворення амінокислот і білків.

Молібден бере участь в окисно-відновних реакціях і відіграє важливу роль у перенесенні електронів від субстрату, який окислюється, до речовини, яка відновлюється. Молібден бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів і хлорофілу, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах.

Залізо (Fe) Залізо бере активну участь у процесах обміну речовин в рослинному організмі, входить до складу ферментів, активізує дихання, впливає на утворення хлорофілу. Залізо входить до складу ферментів, що перш за все беруть учать в окисно-відновних реакціях, це - пероксидаза, каталаза, цитохромоксидази, НАД-Н-ци-тохром-С редуктаза. Ключове положення цитохромів (залізовмісних білково-порфіринових сполук) в обміні речовин пов’язане з транспортом електронів від дихального субстрату до молекулярного кисню. Системи цитохромів – невід’ємна частина складного механізму фотосинтезу. На відміну від цитохромів, залізовмісний білок фередоксин, також є носієм електронів, містить залізо, неміцно пов'язане з сіркою по типу сульфіду. За допомогою фередоксину здійснюється фосфорилювання, при якому енергія світла перетворюється на хімічну енергію, що накопичується в АТФ і НАДФ. Характеризується фунгіцидними властивостями для рослин. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності фотосинтезу, на молодих рослинах відмічається хлороз. Перешкоджає засвоєн­ню заліза висока вологість ґрунту.

Застосування мікродобрив «^УАРОСТОК»^® дає змогу задовольнити потребу культури у елементах живлення, підвищує стійкість її до хвороб, шкідників, несприятливих ґрунтово-кліматичних та антропогенних чинників, впливає на поліпшення процесів фотосинтезу і обмінних реакцій у рослині та сприяє одержанню високого і якісного врожаю.