Бурякова листкова попелиця
Латинська назва: Aphis fabae
Російська назва: Свекольная листовая тля
Тип шкідника: Шкідники цукрових буряків
Ряд: Рівнокрилі – Homoptera
Родина: Попелиці – Aphididae
Трапляється повсюдно, найбільш поширена в західних районах. Поліфаг. Пошкоджує також культури з родини бобових, пасльонових, складноцвітих, гарбузових та інші рослини.
Партеногенетична самка без крил, довжиною 1,7 – 2,6 мм з овальним тілом, чорного з зеленувато-коричневим відтінком кольору, покрита тонким восковим нальотом; сокові трубочки в два рази довші від хвостика; вусики й ноги блідо-жовтого кольору; хвостик лапки та трубочки - чорно-бурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг. Крилата самка має розмір 1,4 – 2,0 мм; груди і голова блискучі, чорного кольору; черевце чорно-зеленого кольору, передні стегна білі, а вусики чорні. Амфігонна самка – 2,2 – 2,7 мм, без крил, чорно-синього або матово-зеленого кольору, з сизим пушком; біля сокових трубочок є червоний пігмент; задні гомілки чорного кольору, хвостик конічний. Самець крилатий, довжиною 2 – 2,5 мм, з чорним черевцем, має великі очі, довгі ноги і вусики. Яйце 0,5 – 0,6 мм, видовжено-овальної форми, свіжо відкладене - жовто-зелене, пізніше чорне, блискуче.
Мігруючий вид. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського, рідше — бородавчастого, калини і жасмину.
Личинки відроджуються у квітні, при середній температурі 7 – 9 °С. Личинки через 12 – 14 діб живлення на бруньках і листі перероджуються в безкрилих самок-засновниць. Вони розмножуються партеногенетичним способом, відроджуючи щодня 5 – 8 личинок, в середньому всього 50 – 70. Крилаті партеногенетичні самки з’являються наприкінці травня – початку червня. Крилаті самки розлітаються на проміжні трав’янисті рослини (цукрові буряки та ін.). Поява крилатих самок-розселювачок та їх міграція зумовлені погіршенням якості кормової бази у зв’язку з огрубінням або підсиханням пагонів на кущах. Міграція буває повною і факультативною (частковою) коли частина попелиць залишається на первинному джерелі живлення протягом всього сезону, аж поки не з'явиться амфігонне покоління. Насамперед попелиця заселяє висадки буряків, які раніше розвиваються. На трав’янистих рослинах попелиця дуже швидко розмножується до осені партеногенетичним способом і дає за цей час 8 – 10 і більше поколінь безкрилих і крилатих особин. Завдяки крилатим попелицям вона швидко розповсюджується по полю. При температурі 23 – 28 °С і відносній вологості повітря 60 – 80 % одне покоління розвивається протягом 10 – 14 днів. Найбільшого рівня заселеність рослин досягає звичайно у першій половині липня. В кінці серпня - у вересні з’являються безкрилі та крилаті попелиці-статеноски. Крилаті статеноски перелітають з проміжного господаря, де відроджують личинок, які в свою чергу перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі попелиці-статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці теж прилітають на кущі, де після спаровування самки відкладають яйця, які й зимують до весни.
Попелиця заселяє листки з нижнього боку і висмоктує з них сік. Це призводить до деформації листя, воно скручується, потім в’яне і засихає. Попелиця дуже шкодить насінникам буряків, де крім листя пошкоджує і пагони, які деформуються. Пошкоджені рослини дуже довго перебувають у стресовому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення попелиць. Пошкоджені рослини відстають в рості, знижується їх цукристість (до 0,7 %) і маса коренеплодів (до 30 %), зменшується вихід та якість насіння. Дуже часто попелиці є переносниками вірусної хвороби - мозаїки буряків.
На чисельність попелиць впливають багато хижаків і деякі комахи-паразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижі галиці, мухи-сирфіди.
У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.
Заходи боротьби. Знищення бур’янів. Застосування системних інсектицидів при перевищенні економічного порогу шкідливості.