Товарів: 0 шт.

Мікродобрива торгової марки "УАРОСТОК" ®;

ДЛЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР (буряк, зерновий, олійний, кукурудза, бобові, картопля) ДЛЯ ОВОЧЕВИХ ТА ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ (огірок, томати, садові дерева та кущі, виноград) ДЛЯ КОМПЕНСАЦІЇ НЕСТАЧІ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (макро, плодоношення, кальцій+мікро, нпк+цинк, екстра) ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ПЛОДОНОШЕННЯ (зав'язь) З ФУНГІЦИДНОЮ ДІЄЮ (тіоцид)

МОНОХЕЛАТИ (залізо, марганець, бор 100, 150, бор+молібден, цинк, мідь, молібден, кобальт) ДЛЯ КРАПЕЛЬНОГО ЗРОШЕННЯ (селітра магнієва, селітра кальцієва)

Мікродобрива "УАРОСТОК" ®
Український Аграрний Ресурс

Мікродобрива для позакореневого підживлення основних сільськогосподарських культур

МІКРОДОБРИВО «РОСТОК» БУРЯК
МІКРОДОБРИВО «РОСТОК» БУРЯК
N-80 MgO-47 SO3-25 Fe-2 Mn-8 B-9,7 Zn-6,6 Cu-2 Mo-0,055
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Зерновий
Мікродобриво «РОСТОК» Зерновий
N-80 MgO-51 SO3-37 Fe-3,6 Mn-12 B-2 Zn-2 Cu-9 Mo-0,05
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Олійний
Мікродобриво «РОСТОК» Олійний
N-80 MgO-33 SO3-40 Fe-4 Mn-13,4 B-5,4 Zn-8 Cu-3 Mo-0,15
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кукурудза
Мікродобриво «РОСТОК» Кукурудза
N-80 MgO-42 SO3-26 Fe-4,2 Mn-4,2 B-2,2 Zn-22 Cu-1,5 Mo-0,1
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бобові
Мікродобриво «РОСТОК» Бобові
N-80 MgO-47 SO3-33 Fe-6 Mn-8 B-5,4 Zn-8 Cu-2 Mo-0,3 Со-0,04
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Картопля
Мікродобриво «РОСТОК» Картопля
N-80 MgO-51 SO3-43 Fe-2 Mn-15 B-5 Zn-14 Cu-1,5 Mo-0,15
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Комплексні добрива для компенсації нестачі основних елементів живлення рослин

Мікродобриво «РОСТОК» Екстра
Мікродобриво «РОСТОК» Екстра
N-100 P2O5-300 K2О-100 MgO-20 SO3-55 Mn-10 B-2 Zn-25 Cu-5
6.0 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л56 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л5490 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» NPK+цинк
Мікродобриво «РОСТОК» NPK+цинк
N-100 P2O5-200 K2О-100 Zn-50
5.0 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л46 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4510 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кальцій+ мікро
Мікродобриво «РОСТОК» Кальцій+ мікро
N-150 MgO-30 SO3-30 СаО-170 Mn-20 B-25
4.1 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л37 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3630 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Макро
Мікродобриво «РОСТОК» Макро
N-60 P2O5-120 K2О-60 MgO-0,2 SO3-10 Fe-1,4 Mn-1 B-0,2 Zn-2,2 Cu-2,5 Mo-0,055
3,48 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л34 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3340 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Плодоношення
Мікродобриво «РОСТОК» Плодоношення
P2O5-100 K2О-200 SO3-5 Fe-0,5 Mn-2 B-0,75 Zn-0,6 Cu-0,6 Mo-0,05
3,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л35 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива для позакореневого підживлення овочевих, винограду та садових рослин

Мікродобрива «РОСТОК» Садові дерева
Мікродобрива «РОСТОК» Садові дерева
N-70 P2O5-30 K2О-50 MgO-6 SO3-12 Fe-0,4 Mn-0,1 B-0,5 Zn-0,2 Cu-0,25 та кущі
3,4 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л30 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2940 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Виноград
Мікродобриво «РОСТОК» Виноград
N-40 P2O5-40 K2О-100 MgO-15 SO3-32 Fe-0,35 Mn-0,3 B-1 Zn-1 Cu-0,5 Mo-0,05
3,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л32 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3140 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Огірок
Мікродобриво «РОСТОК» Огірок
N-40 Fe-10 Mn-5 B-3 Zn-4 Cu-2 Mo-1 Со-0,06
2,59 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Томати
Мікродобриво «РОСТОК» Томати
N-40 SO3-29 Fe-10 Mn-5 B-4 Zn-3 Cu-1,5 Mo-0,2 Со-0,01
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива для ефективного формування органів плодоношення

Мікродобриво «РОСТОК» Зав’язь
Мікродобриво «РОСТОК» Зав’язь
Na2О-4 SO3-18 Fe-6 Mn-3 B-12,4 Zn-2,2 Cu-1,5 Mo-0,15 Со-0,25
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива із фунгіцидною дією

Мікродобриво «РОСТОК» Тіоцид
Мікродобриво «РОСТОК» Тіоцид
K2О-60 Na2О-250 S-300
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

МоноХелати для підживлення

Мікродобриво «РОСТОК» Бор+молібден
Мікродобриво «РОСТОК» Бор+молібден
N-100 B-100 Mo-5
5,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л52 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л5100 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Молібден
Мікродобриво «РОСТОК» Молібден
Mo-40
6,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л65 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л6370 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кобальт
Мікродобриво «РОСТОК» Кобальт
Co-100
у.о.
ЗАМОВИТИ
10л18 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Мідь
Мікродобриво «РОСТОК» Мідь
Cu-75
4,8 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л44 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4320 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Цинк
Мікродобриво «РОСТОК» Цинк
Zn-100
3,8 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л34 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3340 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
В-150
4,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л42 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4120 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
В-100
3,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л35 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3430 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Залізо
Мікродобриво «РОСТОК» Залізо
Fe-100
3,10 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л27 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2650 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Марганець
Мікродобриво «РОСТОК» Марганець
Mn-100
3,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л32 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3140 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Комплексні добрива для крапельного зрошення

Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Магнієва
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Магнієва
N-120 MgO-130
3.40 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л30 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2940 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Кальцієва
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Кальцієва
N-85 CаО-165
3.2 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л28 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2750 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

 

Латинська назва: Meligethes aeneus Ріпаковий квіткоїд

Російська назва: Цветоед рапсовый

Тип шкідника: Шкідники капустяних культур

Ряд: твердокрилі — Coleoptera

Родина: блищанкові — Nitidulidae

Трапляється повсюдно. Пошкоджує насінники овочевих і олійних капустяних культур. Зрідка трапляються на квітках бобових, висадках буряків, на плодових та інших рослинах.

Жук розміром 1,5 – 2,7 мм з плоским довгастим тілом, чорний із зеленим або синім металевим полиском, вусики з тричлениковою булавою, ноги короткі, чорнобурі. Яйце розміром 0,3 мм, біле, гладеньке, видовженоовальне. Личинка — до 4 мм, черв’якоподібна, з трьома парами ніг, блідосіра, вкрита маленькими чорними бородавками, голова бура. Лялечка — 3 мм, вільна, приплюснутояйцеподібної форми, блідожовтого кольору.

Зимують імаго на поверхні ґрунту під опалим листям або рослинними рештками на узліссі, в садах, парках. У квітні — на початку травня жуки розселяються на квітки дикорослих рослин (підбіл звичайний, жовтець, кульбаба, шафран), згодом переміщуються на насінники капустяних культур (капусту, ріпак, брукву, турнепс, редиску, суріпку та ін.). Додатково живляться внутрішніми частинами бутонів, квіток, вигризаючи пиляки, тичинки, маточки й пелюстки. Пошкоджені бутони обпадають, при слабкому пошкодженні утворюються виродливі стручки з низькими врожаєм та якістю насіння.

Самка відкладає яйця по 1 – 2 в бутони, які не розпустилися, і квітки. Плодючість — 50 – 60 яєць. Личинки вилуплюються через 5 – 9 діб і живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток, переважно пиляками, іноді молодими стручками. Розвиток личинок триває 15 – 25 діб. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються у поверхневий шар ґрунту на 2 – 5 см, де й заляльковуються. Лялечки розвиваються 10 – 12 діб. Імаго, які з’являються у червні — липні, деякий час живляться квітками різних рослин, а потім перелітають у місця зимівлі. Впродовж року розвивається одне покоління.

Знижує чисельність імаго квіткоїдів Aneuclis insidens Thoms., на личинках паразитують Phradis interstitialis Thones, Ph. morionellus Holmgr. (Hymenoptera: Icheumonidae) і Diospilus capito Nees. (Hymenoptera: Braconidae).

Заходи захисту. Обробіток ґрунту в період масового заляльковування шкідника. Обприскування насінників у період бутонізації інсектицидами Моспілан, Фастак, Конфідор, Бі-58 при чисельності понад 5 жуків на рослину.

Латинська назва: Gryllotalpa gryllotalpa Капустянка звичайна

Російська назва: Медведка обыкновенная

Тип шкідника: Багатоїдні шкідники

Ряд: прямокрилі — Orthoptera

Родина: капустянки — Gryllotalpidae

Поширена в усіх зонах на добре зволожених, у тому числі зрошуваних землях. Поліфаг. Пошкоджує: злаки — рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, овес та ін.; бобові — горох, вику, сочевицю, квасолю; багаторічні трави; буряки, картоплю, моркву, капусту, кавуни, дині, огірки, гарбузи, цибулю, редиску, баклажани, томати, перець, земляний горіх, соняшник, льон, тютюн, суниці; у розсадниках і молодих садах — яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос, персик; дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину та багато інших рослин. Живиться також багатьма ґрунтовими безхребетними, в тому числі шкідливими комахами, дощовими черв’яками.

Імаго оксамитовокоричневого, знизу жовтуватого кольору. Довжина тіла — 35 – 50 мм. Передні ноги копальні, короткі, розширені, з сильними зубцями. Задні гомілки мають 3 – 4 шпички на внутрішньому боці.

Надкрила короткі, сягають половини довжини черевця, шкірясті, із сіткою товстих жилок. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок, у спокійному стані складені у вигляді джгутиків, які виступають за кінець черевця. На кінці черевця довгі опушені церки.

Яйце діаметром 3 – 3,5 мм, за розміром і формою нагадує просяне зерно, темне, з легким коричневим нальотом і зеленкуватим полиском. Личинки імагоподібні, у I віці до 15 мм, у II — до 20, в III — до 25 і в IV — 35 мм. Кількість члеників вусиків становить відповідно 34, 70, 85 і 100. У пронімф (личинок IV віку) з’являються зачатки крил завдовжки не менш як 2 мм, після п’ятого, шостого линяння вони сягають 7 – 8 мм. Живе у поверхневому шарі ґрунту в норах і лише зрідка з’являється на поверхні: пізно увечері та вночі робить невеликі перельоти.

Добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Під час повені у пнях, залишках копиць і скирт сіна цілі виводки вовчків переносяться водою на великі відстані.

Природними місцями помешкання є зволожені й багаті на гумус або перегній біотопи, заплавини річок, берегові ділянки озер, місця з високим заляганням ґрунтових вод, зрошувані або добре удобрені поля. Часто заселяє городні ділянки. Зимові ходи прокладає на значній глибині. У дорослих особин вони сягають 50 – 100 см, а у личинок — 20 – 50 см завглибшки. Взимку вовчків можна знайти у гною або перегною. Зимують дорослі комахи, німфи та личинки. Із місць зимівлі виходять у різні строки, що пов’язано з погодними умовами. У верхніх шарах починають з’являтися, коли ґрунт на глибині 20 – 30 см прогріється до 8 – 10 °С. Масовий вихід і початок живлення спостерігається за температури 12 – 15 °С. Навесні, після спарювання самка викопує спеціальну земляну камеру на глибині 10 – 20 см, куди відкладає до 360 яєць. Личинки відроджуються у червні — липні. Розселяючись, вони риють підземні ходи і перегризають корені рослин, а в другій половині літа вигризають дупла в коренеплодах буряків, моркви, бульбах картоплі та інших рослин.

Особливо небезпечний вовчок у ранньовесняний період, коли живиться молодими рослинами. У серпні — вересні популяція вовчка складається з личинок 3 – 4 віків і дорослих комах. Однак на зимівлю переходить деяка кількість молодих личинок. Повний цикл розвитку капустянки звичайної у Лісостепу України триває близько двох років, у північній частині — ще більше.

Заходи захисту. У парниках для знищення капустянки застосовують принади з розварених зерен кукурудзи, пшениці та ячменю. На 1 кг ячменю беруть 30 г соняшникової олії і 50 г інсектициду Конфідор. Принаду в кількості 30 – 50 г на раму рівномірно загортають у ґрунт на глибину 2 – 3 см. На присадибних ділянках капустянку виловлюють за допомогою ловильних ям.

Ловильні ями завглибшки 60 – 80 см закладають восени гноєм (бажано кінським), куди на зимівлю збираються комахи. В холодну пору гній викидають з ям і розподіляють по ґрунту тонким шаром. За низьких температур капустянки гинуть.

Віднаджують капустянку розставлені на ділянках на відстані 1,5 м зелені вільхові гілки, які час від часу замінюють на свіжі.

Запах висіяних між овочами чорнобривців віднаджує капустянку. Капустянка не пошкоджує рослин, якщо перед садінням у ямки кинути зубок часнику (Писаренко, Писаренко, 2000).

Латинська назва: Leptinotarsa decemlineata Колорадський жук

Російська назва: Колорадский жук

Тип шкідника: Шкідники картоплі 

Ряд: Твердокрилі – Coleoptera

Родина: Листоїди – Chrysomelidae

Поширений по всій території України. Пошкоджує рослини з родини пасльонових: картоплю, томати, перець, баклажани та ін.

Зазвичай жук має жовтий або червоно-жовтий колір, рідше буває жовто-бурого кольору, довжиною 8 - 12 мм, надкрила більш світлі, на голові і передньоспинці - темні плями. Тіло коротко-овальне, сильне, опукле, блискуче; на надкрилах є десять характерних чорних смуг. Яйце червоно-жовтого кольору 0,8-1,4 мм, блискуче, видовжено-овальне. Личинка завдовжки до 10 мм, в молодшому віці - темно-сірого кольору, в старшому - червоно-жовтого (цегляного) кольору, м'ясисте тіло, липке, червоподібної форми, зверху опукле, знизу приплюснуте, в середній частині сильно роздута, покрите рідкими щетинками. Лялечка, оранжево-жовта або червонувата 10-12 мм завдовжки.

Зимують дорослі жуки в грунті, зазвичай на глибині 10-30 див. На піщаних, супіщаних і інших легких грунтах для зимівлі жуки опускаються на глибину до 50 см. Чим менше глибина зимівлі, тим більше жуків гине взимку. Так на глибині 10 см гине до 42 % жуків, на глибині 20-30 см гине близько 13 % особин, а на глибині 40-50 см - тільки 0,2 %. Після розмноження 18-20 % популяції може зимувати вдруге. Після зимівлі ці жуки нормально живляться, відкладають яйця і в кінці червня - в липні відмирають.

Самий інтенсивний вихід жуків спостерігається в теплу сонячну погоду, при температурі повітря від 15 °С і грунту - 13-14 °С. Вихід жуків розтягується на 1-1,5 міс.

Першими з'являються фізіологічно ослаблені імаго, які вже двічі перезимували, відроджені з перших кладок яєць. Значна частина їх гине, а протягом літа вони відрізняються зниженою родючістю. Найбільш життєздатними є імаго масового виходу.

Через 3-5 днів після виходу жуки спарюються і самки відкладають яйця з нижнього боку листків по 28-30, іноді по 70 штук в кладці, плодючість самки 900-1600 яєць. Самки відкладають яйця протягом літа. Ембріональний розвиток залежить від температури і вологості повітря і триває від 6 до 18 діб. Оптимальні умови для розвитку ембріонів складаються при температурі 20-22 °С і відносній вологості повітря 65-70 %. При таких умовах відродження личинок починається на 5 - 6-ту добу. При температурі нижче 12 °С ембріональний розвиток припиняється.

Після виходу з яєць личинки живляться спочатку оболонками яєць, іноді поїдають і яйця з живими зародками. Потім вони гризуть м'якоть листка з нижнього боку, поступово переходячи на верхню сторону і обгризають листя повністю, залишаючи лише жилки. Протягом життя личинки тричі линяють і мають чотири віки. Найбільш ненажерливими є личинки старших віків. При температурі повітря вище 12 °С вони харчуються і вдень і вночі. Після завершення розвитку личинки заглиблюються в грунт на 8 - 10 см (іноді до 20 см), де й заляльковуються. Розвиток лялечки триває від 12 до 21 доби.

Молоді жуки першої літньої генерації починають з'являтися в лісостеповій зоні в третій декаді липня, а в степових районах - в кінці червня - початку липня. Основна частина молодих імаго в поточному році зовсім не відкладає яйця, а йде в ґрунт на зимівлю. У наступному році ця частина імаго розмножується дуже активно і створює найбільшу загрозу для врожаю.

Характерною біологічною ознакою колорадського жука є наявність в циклі його розвитку декількох форм фізіологічного спокою різної тривалості, завдяки чому дуже утруднюється боротьба з ним. В Україні встановлено шість категорій фізіологічного спокою, які мають велике значення при взаємодії з факторами зовнішнього середовища в різні періоди року:

1) зимова діапауза - триває від двох до чотирьох місяців на рік, яка забезпечує розважливу витрату організмом запасених у тепле час речовин;

2) зимова сплячка - змінює зимову діапаузу при настанні холодного періоду року, вона триває до ранньої весни; в цей час розвиваються відбудовні процеси перед настанням весняного пробудження;

3) літня діапауза, фізіологічно близька до зимової, спостерігається у частини популяції влітку, в найспекотніший період, тривалістю до одного місяця;

4) річний «сон», який охоплює значну частину популяції в середині літа, її тривалість до 10 діб;

5) затяжна (багаторічна) діапауза, яка в ґрунтах легкого механічного складу триває у частини особин до трьох років та забезпечує збереження виду в несприятливі періоди, які перевищують за часом один рік;

6) повторна діапауза, в яку впадають в кінці серпня - початку вересня імаго, які перезимували, влітку розмножувалися і дожили до осені.

Ці адаптивні явища зумовлюють постійне наявність імаго в ґрунті в багаторічних осередках розмноження.

Природне відмирання перезимували імаго відбувається поступово, протягом усього літнього сезону, наростаючи від весни до осені. В обмеженні чисельності колорадського жука важливу роль відіграють його природні вороги - хижаки, паразити та ентомопатогенні організми.

Заходи щодо захистуПісля збирання картоплі або оранки - культивація грунту з вибором залишилися бульб; внесення добрив і підживлення, своєчасні розпушування, підгортання і прополки для підвищення стійкості картоплі; скошування бадилля перед збиранням. Інсектициди застосовують, коли личинками і жуками заселено понад 10% рослин. Проти личинок ефективні і біопрепарати.

Латинська назва: Agriotes sputator Ковалик посівний

Російська назва: Щелкун посевной малый

Тип шкідника: Багатоїдні шкідники

Ряд: Твердокрилі – Coleoptera

Родина: Коваликові – Elateridae

Поширений по всій території України. Посівний ковалик — один з наймасовіших шкідників на орних угіддях.

Личинки пошкоджують всі  культури, поїдаючи коріння, корене- та бульбоплоди, насіння та проростки рослин.

Жук завдовжки 6–8,5 мм, темно- або світло-бурого кольору, має сіре опушення. Передньоспинка видовжена, трохи темніша за надкрила, довжина передньоспинки небагато перевищує її ширину, краї передньоспинки, вусики та ноги буро-жовтого забарвлення; передньогруди знизу мають вузький виріст, який входить у заглиблення на середньогрудях; завдяки такому пристрою перекинутий на спину ковалик, вигнувши тіло, підсрибує вгору і стає на ноги, видаючи при цьому характерний звук.

Яйця 0,5 мм, широкоовальні, білі, гладенькі.

Личинки останнього віку довжиною 18,5 мм, можуть бути від жовтого до темно-жовтого кольору. Протягом життя личинки линяють 8 разів.

Зимують жуки в ґрунті на глибині 1 м у лялечкових колисочках, а личинки різних віків опускаються на глибину 50 – 80 см. У зоні Лісостепу на поверхні ґрунту жуки зявляються в першій - другій декаді травня і зустрічаються до середини червня. Масовий літ і відкладання яєць спостерігається наприкінці травня. Живляться жуки пилком, рідше листям злаків. Яйця самка відкладає яйця в ґрунт біля коренів злаків; плодючість може досягати 100 – 120 яєць. Наприкінці травня — на початку червня з яєць відроджуються гусениці, які живляться корінцями злакових, пошкоджують також насіння, вузол кущіння, підземні стебла і бульби. Повний розвиток ковалика триває чотири роки. Після завершення розвитку в кінці липня - на початку серпня, личинки заляльковуються в лялечкові колисочки, в яких наприкінці серпня формуються жуки.

Методи боротьби: знищення багаторічних бур’янів, протруєння насіння інсектицидними протруйниками.

 

Латинська назва: Phthorimaea operculella Картопляна міль

Російська назва: Картофельная моль

Тип шкідника: Шкідники картоплі 

Ряд: Лускокрилі – Lepidoptera

Родина: Виїмчастокрилі молі – Gelechiidae

Карантинний шкідник в південному степу України та в Криму.

Пошкоджує  культурні рослини та бур’яни з родини пасльонових. Метелик довжиною 12 – 16 мм, передні крила широко-ланцетної форми, коричнево-сірого кольору, з внутрішнього краю темніші;  на задніх крилах є виїмка по зовнішньому краю, оторочка трохи довша за ширину крил, в самців на передньому краї є пензлик з довгих волосків, який досягає середини крила.

 Яйця 0,8 мм, овальної форми, перламутрово-білого кольору. Гусениці довжиною 8 – 10 мм, жовтувато-рожевого чи сіро-зеленого кольору з темними дрібними щитками по тілу. Лялечка – 5 – 6,5 мм, коричневого кольору, кокон шовковистий, сріблясто-сірий.

У природних умовах зимують гусениці старших віків та лялечки в коконах. В зимовий період розвиток шкідника може продовжуватись у картоплесховищах при температурі вище 15 °С. Навесні шкідник потрапляє на поле разом з бульбами при посадці. Виліт метеликів відбувається в травні. Літають вони вночі. Через добу після спаровування самки відкладають яйця на листки, стебла, ґрунт та бульби картоплі по одному чи кілька штук. Тривалість відкладання яєць 2 – 16 діб. За цей час може відкласти до 300 яєць. Гусениці відроджуються через 3 – 15 діб. Вони відразу ж приникають під епідерміс листків, молодих пагонів чи шкірочку молодих бульб, де роблять міни й ходи, заповнені екскрементами. Через 11 – 14 діб гусениці заляльковуються, сплітаючи кокони в тріщинах грунту, між сухим листям та інших затишних місцях. Через 7 – 12 діб з лялечок вилітають метелики, які знову відкладають яйця і започатковують нове покоління.

У природних умовах на півдні України шкідник дає п'ять поколінь, що накладаються одне на одне, тому літ метеликів спостерігається майже безперервно з травня по листопад, досягаючи найвищої чисельності у вересні — жовтні.

Заходи боротьби. Дотримання карантинних заходів. Фумігація насіннєвих бульб перед посадкою. Знищення бур’янів з родини пасльонових, підгортання картоплі, викопування картоплі до засихання бадилля, знищення рослинних решток та глибока оранка ґрунту; відмова від літнього садіння картоплі. Обробка посадок картоплі інсектицидами.

Латинська назва: Bothynoderes punctiventris Звичайний буряковий довгоносик

Російська назва: Обыкновенный свекловичный долгоносик

Тип шкідника: Шкідники цукрових буряків

Ряд: Твердокрилі – Coleoptera

Родина: Довгоносики – Curculionidae 

Найбільшої шкоди завдає у центральному і східному Лісостепу, а також північній частині Степу. Шкодить  бурякам та живиться бур’янами з родини лободових.

Жук довжиною 11 – 15 мм, чорного кольору, покритий короткими лусками, які надають йому землисто-сірого кольору; надкрила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга – перев’язь. Поблизу верхівки надкрил – білий горбок з чорною облямівкою. Дволопатевий членик передніх лапок у самців досягає середини останнього членика, а в самок доходить до третього; по середині першого і другого черевних кілець є велика ямка. Яйце овальної форми, 1,2 – 1,4 мм, світло-жовте. Личинка теж світло-жовта, м’ясиста, С-подібно вигнута, зморшкувата, безнога, складається з 12 сегментів; голова бура, з темно-коричневими щелепами; грудний щит рудуватого кольору; доросла личинка має довжину 27 – 30 мм. Лялечка довжиною 11 – 15 мм, видовжено-яйцеподібна, жовтувато-білого кольору, має  яскраво виражений хоботок і поперечні ряди шипиків по задньому краю тергітів.

Зимують статево недозрілі жуки у грунті на глибині  від 5 до 60 см.Але основна маса жуків зимує на глибині 25 - 45 см.

При прогріванні грунту на глибині залягання до 7 – 10 °С (у першій та другій декадах квітня) починається вихід жуків на поверхню. Це триває не менше 20 діб. Спочатку жуки розселяються «пішим ходом» у рослин для годування. Вони можуть пройти за добу до 200 метрів. При цьому погода впливає на напрямок руху жуків. Так при прохолодній погоді вони рухаються на схід, південний схід і південь, а при теплій, сонячній - на захід, північний захід і північ. Частина жуків (до 15 %) впадає в діапаузу і залишається в ґрунті на кілька зим. Спочатку жуки поїдають бур’яни з родини лободових. Через 10 – 20 діб після виходу на поверхню починається літ жуків. Особливо активні жуки в теплу, сонячну погоду, при швидкості вітру до 5 м/с. Жуки за день можуть подолати 8 – 10 км, що сприяє швидкому заселенню сходів і висадків цукрових буряків. У травні, після додаткового живлення  жуки стають статево зрілими. Вони спаровуються і відкладають яйця у в грунт на глибину 0,3 - 1 см, поряд з рослинами. Самка загортає землею та утрамбовує ямку з відкладеним яйцем. Тривалість відкладання яєць більше місяця. За цей час самка відкладає 100 – 200 яєць. За 6 – 10 діб завершується ембріональний розвиток і в другій половині травня з’являються перші личинки. Вони швидко пересуваються в грунті в пошуках корінчиків буряків або лободи для живлення. В зоні коренів на глибині 10 – 15 см личинки знаходяться до третього віку, пізніше вони проникають глибше по мірі росту коренів. Личинки розвиваються понад 65 діб і проходять за цей час п’ять віків. В липні личинки заляльковуються в земляних колисочках і протягом 16 – 20 діб проходять стадію лялечки. Зимують новоутворені жуки в грунті, не виходячи з колисочок.

Звичайний буряковий довгоносик розвивається в одному поколінні. Шкодять жуки та личинки. Жуки поїдають сім’ядолі та справжні листочки, перекушують проростки. В суху жарку погоду інтенсивність живлення різко підвищується. За своє життя жук з’їдає зеленої маси в сто разів більше за свою масу. Личинки вигризають на коренях виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів. Найбільш сприятливі для розвитку довгоносика легкі, повітропроникні грунти, які швидко прогріваються навесні. На чисельність шкідника впливають їх природні вороги: туруни жук-карапузик, мертвоїди, мурахи, хижі кліщі.

Знищують жуків також шпаки, галки, сороки, ворони, граки, сойки, чайки, перепели, землерийки.

Заходи боротьби. Застосування протруєння насіння протруйниками інсектицидної дії. Глибока зяблева оранка. Дотримання сівозміни.

Російська назва: Вредная черепашка Шкідлива черепашка

Тип шкідника: Шкідники зернових злакових культур

Ряд: напівтвердокрилі — Hemiptera

Родина: щитники-черепашки — Scutelleridae

В Україні поширена на південному сході Лісостепу і Степу. Зона осередків масового розмноження охоплює Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Луганську, Миколаївську, Одеську, Харківську, Херсонську області і Автономну Республіку Крим. У роки масових розмножень завдає шкоди у південносхідних районах Вінницької та на півдні Полтавської й Черкаської областей.

Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу, іноді соняшник, еспарцет і буряки.

Тіло імаго широкоовальне, довжина 9 – 13 мм, ширина 6 – 7 мм; забарвлення варіює, частіше від світлокоричневого або світлосірого до темносірого, в окремі роки чорного кольору. Голова трикутна, виличні пластинки і наличник закінчуються на одному рівні з передньою її частиною. Бокові краї передньоспинки округлі й опуклі.

Яйце завдовжки 1 мм; свіжовідкладене — зелене, потім темніє, на 5 – 6ту добу стає помітним ембріон у вигляді малюнка, що нагадує якір.

Личинка першого віку чорна, розміром 1,3 – 1,5 мм, другого — зі світлим черевцем, голова і груди темні, розміром 2 – 2,3 мм; третього — сіра, із зачатками крил, 5 – 6 мм; п’ятого — солом’яного кольору, 8 – 10 мм, зачатки щитка і надкрил добре розвинені у вигляді трьох лопатей.

Упродовж року дає одне покоління, зимує в дорослому стані під опалими листками, рештками різних рослин, у полезахисних смугах та лісах, рідше — в садах та інших деревних насадженнях. Для зимівлі вибирає освітлені й добре провітрювані ділянки з невисокою вологістю ґрунту та пухкою широколистою підстилкою. У полезахисних лісових смугах клопи концентруються на південній і східній сторонах. Навесні, при прогріванні підстилки до 12 – 14 °С, клопи прокидаються, а за температури 16 – 17 °С з’являються на її поверхні. Масовий переліт їх на посіви пшениці починається, коли впродовж 3 – 5 діб денна температура повітря сягає не нижче 18 – 19 °С. Щодо фенології деревних насаджень це збігається з розпусканням бруньок на тополі, кленові й дубові літньому. Залежно від метеорологічних умов календарні строки виходу клопів у різні роки значною мірою коливаються. У разі теплої весни в степовій зоні України міграція клопів на посіви завершується в другій половині квітня, а іноді й до кінця травня.

Першими починають вилітати самці, та поступово статеве співвідношення вирівнюється. Співвідношення 1 : 1 є діагностичною ознакою завершення міграції шкідливої черепашки на поля (М.П. Секун, 2002). Спочатку після перельоту на посіви зернових колосових у прохолодні доби клопи мешкають у нижньому ярусі стеблостою, ховаються у вузлах кущіння, в тріщинах та під грудочками ґрунту. В сонячну і теплу погоду за температури понад 18 °С вони активні і завдають істотної шкоди, пошкоджуючи рослини у фазі кущіння й виходу в трубку. Проколюючи хоботком стебло нижче зачатка колоса, клопи висмоктують соки рослини. У місці уколу утворюється перетяжка, пошкоджені стебла довго залишаються зеленими, але не колосяться і поступово відмирають. При уколі у стрижень колоса, який знаходиться в пазусі листка, вище місця уколу виникає білоколосість.

Через 5 – 12 діб після перельоту і посиленого живлення починається відкладання яєць. Самки відкладають їх у два ряди, найчастіше по 7 у кожному, на листки злаків, різних бур’янів, стебла, рослинні рештки, грудочки ґрунту. Період відкладання яєць триває 40 – 50 діб. Одна самка може відкласти 200 – 350 і більше яєць. Масові розмноження шкідливої черепашки спостерігаються в роки, яким передують дватри роки з ранніми строками виходу клопів із зимівлі та сприятливими умовами для відкладання яєць і розвитку личинок.

Спалахи чисельності шкідливої черепашки циклічні, тобто повторюються через різні проміжки часу, вони синхронізовані із циклами погоди, клімату, врожайності зернових колосових культур і сонячної активності, що чинить як прямий, так і опосередкований вплив на динаміку біосфери, агроекосистем і популяції, які їх заселяють.

Залежно від метеорологічних умов кількість яєць може істотно варіювати, становлячи в роки масового розмноження 60 – 80 %, а в роки депресії — до 10 – 20 % загальної яйцепродукції.

Через 6 – 20 діб із яєць відроджуються личинки, які не живляться до першого линяння. Живлення їх вегетативними і генеративними частинами злаків починається з другого віку. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків і клопи нової генерації, цикл їх може завершитися тільки при живленні зерном.

Тривалість розвитку личинок — 40 – 50 діб. Молоді клопи впродовж 8 – 14 діб інтенсивно живляться зерном для накопичення в тілі поживних речовин (М.П. Секун, 2002). В ареалі шкідлива черепашка повсюдно розвивається в одній генерації.

Характерною особливістю життєвого циклу цього шкідника є міграції. За їх інтенсивністю розрізняють міграційний і осілий типи популяцій шкідника (М.П. Секун, 2002). Перший з них поширений у Криму. За міграцію його особини зазвичай долають значні (150 – 200 км) відстані від місця зимівлі до посівів зернових і назад. Для осілих популяцій характерні недалекі (20 – 50 км) перельоти від місць зимівлі до посівів (М.П. Секун, 2002). На думку М.П. Секуна, у зв’язку з цим і характер динаміки міграційних і осілих популяцій істотно різниться. У перших відбувається постійний перерозподіл особин, за якого навіть велика територія може бути єдиним осередком розмноження шкідливої черепашки. У осілих популяцій можлива значна строкатість, зумовлена існуванням численних і достатньо автономних осередків або локальних популяцій (мікропопуляцій), що доведено О.В. Заговорою (1960, 1969) і Є.М. Білецьким (1992, 1998) на прикладі Харківської та інших областей Степу України.

Методи боротьби: обробка інсектицидами Фастак, Нурел Д, Бі-58, Конфідор.

Латинська назва: Ostrinia nubilalis Стебловий (кукурудзяний) метелик

Російська назва: Кукурузный (стеблевой) мотылек

Тип шкідника: Багатоїдні шкідники

Ряд: лускокрилі — Lepidoptera

Родина: вогнівки — Pyraustidae

В Україні зона значної шкодочинності охоплює лісостепову і північ степової зони, найбільш шкодочинний у західному Лісостепу. Гусениця пошкоджує кукурудзу, коноплю, просо, хміль, соняшник, розвивається на товстостеблих бур’янах.

Метелик розміром 26 – 32 мм, передні крила самця буруватокоричневі з широкою світлою зубчастою смугою вздовж зовнішнього краю і темною плямою біля середини переднього краю; у самки передні крила світліші, біложовті або світлокоричневі.

Гусениця 20 – 25 мм, сірожовта з червоним відтінком і поздовжньою смугою на спині; голова і щиток бурі.

Лялечка 18 – 20 мм, жовтокоричнева з чотирма гачкоподібними шпичками на кремастері.

Зимують гусениці в стеблах пошкоджених рослин, у середині травня — на початку червня заляльковуються. Літ метеликів, як правило, збігається в часі з початком викидання волотей кукурудзою. Самки відкладають яйця, розміщуючи їх купками по 15 – 20 штук, з нижнього боку листка; стадія яйця триває від 3 до 14 діб. Гусениці розселяються по рослині й у захищених місцях (у пазухах листка, під обгортками качана тощо), вгризаються в середину стебла, де живляться. Закінчивши живлення, вони залишаються в пошкодженому стеблі на зимівлю. На півдні частина гусениць першого покоління відразу заляльковується, і в серпні — вересні розвивається друге покоління.

Ендопаразитами стеблового метелика є: з Ichneumonidae — Diadegma terebrans Graw., D.crassicornis Graw., Phytodietus polyzonins Fцrst., Itoplectis melanocephala Graw., Scambus nigricans Thoms.; з родини Braconidae — Chelonus sp., Ch. іnanitus Z., Ch. оculator Panz., Ch. аnnulipes Wesm., Apanteles thompsoni Lgl., A. gabrielis Gaut. еt Riel., Habrobracon hebetor Say., Rogas testaceus Spin., Zele albitarsus Spin., Macrocentrus grandii Goid.; з родини Tachinidae — Pseudoperichaeta insidiosa R.D., Clemelis hullata Mg., Eumea mitis Mg., Lydella thompsomi Hert.

Заходи захисту. Знищення товстостеблих бур’янів; своєчасне і на максимально низькому зрізі збирання кукурудзи; глибока зяблева оранка з попередньою обробкою стерні боронами БДТ7 або БДТ10. З біологічних засобів застосовують дворазовий випуск вогнівкової раси трихограми на початку відкладання яєць і через тиждень. При ЕПШ на кукурудзі у фазі 6 – 8 листків і після викидання волоті три кладки яєць на 100 рослин і 1 – 2 гусениці на одну рослину або через два тижні після максимуму льоту метеликів — 7 кладок яєць на 1 м2 або 5 кладок яєць на 10 рослин рекомендується застосовувати інсектициди Бі-58, Фастак, Нурел Д.

Латинська назва: Scotia segetum Совка озима

Російська назва: Совка озимая

Тип шкідника: Багатоїдні шкідники

Ряд: лускокрилі — Lepidoptera

Родина: совки — Noctuidae

Поширена в Україні повсюдно. Гусениці багатоїдні й живляться рослинами з багатьох ботанічних родин. Метелик розміром 40 – 50 мм. Передні крила буруватосірі (іноді майже чорні) з трьома характерними темними плямами (ниркоподібною, круглою і клиноподібною), облямованими тонкою чорною лінією; задні — у самця білі, у самки — білуватосірі.

Яйце розміром 0,5 мм, півкулясте, ребристе (16 – 20 радіусів), з приплюснутою основою; свіжовідкладене — молочнобіле, згодом темнішає.

Гусениці перших трьох віків землистосірі або сіруваторудуваті, матові, останніх віків — з глянцевою епікутикулою, вздовж спини темна вузька смуга; черевних ніг п’ять пар, довжина гусениці шостого віку — до 52 мм; лобні шви сходяться біля потиличного отвору.

Лялечка близько 20 мм, червонобура, на анальному сегменті два шпичаки.

Зимують гусениці шостого віку на глибині 10 – 25 см. Витримують зниження температури до мінус 11 °С. Успіх перезимівлі залежить від розвитку жирового тіла. Гусениці молодших віків гинуть за температури нижче мінус 5 °С. З настанням підвищених весняних температур гусениці піднімаються у верхні шари ґрунту і на глибині 5 – 6 см заляльковуються в овальних земляних камерах. Розвиток лялечок триває 25 – 35 діб. Літ метеликів на півдні починається з середини квітня, в лісостеповій зоні — у третій декаді травня. Початок льоту та його тривалість визначаються метеорологічними умовами року. Метелики активні в присмерки і вночі, удень ховаються під листям бур’янів та в інших укриттях.

Для їх розвитку потрібне додаткове живлення нектаром на квітучій рослинності. Яйця відкладають по одному або невеликими групами на нижньому боці листків і черешків бур’янів, на сухі рослинні рештки або на легкий, добре оброблений ґрунт з рідкою рослинністю. В середньому одна самка відкладає від 470 до 2200 яєць, що залежить від умов живлення гусениць і метеликів. У зоні бурякосіяння метелики першого покоління відкладають яйця на буряки, кукурудзу, просо та овочеві культури, другого покоління — на підготовлені для посівів озимих поля з непаровими попередниками.

Ембріональний розвиток за температури повітря 28 – 30 °С триває 2 – 5 діб, а при 10 – 12 °С — 24 доби.

Гусениці першого покоління з’являються наприкінці травня — на початку червня. Залежно від температури повітря вони розвиваються 20 – 60 діб. Закінчивши живлення, гусениці в ґрунті на глибині 1 – 6 см перетворюються на пронімфу, а через 2 – 10 діб — на лялечку. Через 11 – 14 діб вилітають метелики другого покоління, літ яких триває близько двох місяців; яйця відкладають зазвичай у серпні, а наприкінці місяця з’являються гусениці. Загалом тривалість розвитку одного покоління становить 50 – 70 діб при сумі ефективних температур 640 – 780 °С.

На більшій частині України озима совка розвивається у двох поколіннях, а в північних і особливо в північнозахідних областях — в одному.

Шкодочинність озимої совки досить значна. Одна гусениця першого покоління за ніч може знищити 10 – 15 рослин цукрового буряку. Гусениці другого покоління найбільше пошкоджують озимі культури. Гусениці озимої совки можуть живитися не менше ніж на 140 видах рослин із 36 родин.

Розмноження озимої совки значною мірою обмежують паразити, хижаки, хвороби. В яйцях, гусеницях і лялечках шкідника розвивається понад 120 видів ентомофагів, найбільше значення з яких мають іхневмоніди й трихограміди, а також вірусні хвороби.

На гусеницях паразитують: з родини Ichneumonidae — Amblyteles vadatorius W.S., A.panzeri Wеsm., Ichneumon sartitorius L.,

Ophion luteus L., Paniscus ocellaris Thoms.; з родини Braconidae — Macrocentrus collaris Spin. і Meteorus rubens W.S.; з тахін — Gonia capitata D. L. і G. ornata Mg., Periscepcia carbonaria Panz., Peletieria rubescens R.D., P. ferina Ztt., Earythia caesia Fll. та ін.

З птахів найбільш енергійними винищувачами гусениць озимої совки є шпаки, граки і галки.

Заходи захисту. Велике значення в обмеженні чисельності озимої совки має правильний обробіток ґрунту під озимі чистого і зайнятого парів, а також полів після непарових попередників; міжрядний обробіток ґрунту на просапних культурах; обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур зумовлює загибель гусениць, пронімф і лялечок.

З біологічних заходів — застосування дворазового випуску трихограми із розрахунку 50 тис. особин/га; з хімічних — обробка полів озимої пшениці при наявності двох гусениць на 1 м2 інсектицидами Бі-58, Нурел Д.

Латинська назваSchizaphis graminum Звичайна злакова попелиця

Російська назва: Тля обыкновенная злаковая

Тип шкідника: Шкідники зернових злакових культур

Ряд: Рівнокрилі – Homoptera

Родина: Попелиці – Aphididae 

В Україні найбільш поширена на півдні Лісостепу, в Степовій зоні та в Криму, в інших областях зустрічається рідко. Шкодить на зернових культурах та злакових травах.

Безкрилі партеногенетичні самки-засновниці розміром 2,7 – 2,9 мм, світло-зелені, вздовж спини посередині мають зелену смугу.

Яйце – 0,6 мм, видовжено-овальної форми; свіжо-відкладене – зеленувате, з часом темніє і стає чорним.

Живуть попелиці великими колоніями на листі злаків. Зимують яйця на сходах озимих зернових та дикоростучих злаків. Самки-засновниці з'являються з перезимувалих яєць на початку - в середині квітня. Тепла суха погода сприяє масовому розмноженню попелиць, і за відсутності вологи їх шкодочинність збільшується. За вегетаційний період попелиця може давати 10 - 12 генерацій. Місця пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди рослинам попелиці є переносниками вірусних захворювань злакових культур.

Значно обмежують чисельність попелиць кокцинеліди, хижі клопи, жужелиці та стафілініди, личинки мух дзюрчалок і хризопи.

Заходи боротьби. Застосування ранньостиглих сортів та гібридів; внесення азотних добрив. Обробка крайових смуг інсектицидами Бі-58, Нурел Д, Фастак.

Латинська назваAnisoplia austriaca Хлібний жук-кузька

Російська назва: Хлебный жук-кузька

Тип шкідника: Шкідники зернових злакових культур

Ряд: Твердокрилі – Coleoptera

Родина: Пластинчастовусі – Scarabаeidae

Найбільш поширений у Степу та Південному Лісостепу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук живиться зерном злакових культур в період їх молочної стиглості, пізніше, коли зерно твердіє, жук вибиває його лапками з колосків. Значно пошкоджує зерно пшениці, жита та ячменю, живиться також зерном диких злаків. Личинки - живуть в ґрунті і підгризають корені зернових та технічних культур, а також саджанців плодових дерев у розсадниках.

Жук довжиною13 - 16 мм, тіло синювато-чорне з металевим блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.

Личинка довжиною до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою,  вусики і ноги 4-членисті.

Літ жуків починається з кінця травня і триває до початку серпня, та в окремі роки цей строк може  коливатися у межах двох тижнів; масовий літ спостерігається з 11 червня по 17 липня. У спекотні сонячні дні жуки мають найбільшу активність, вони літають і живляться на колосках. Відкладання яєць починається через два тижні після виходу. Для цього самка заривається в ґрунт на глибину 10 – 15 см і відкладає яйця невеликими купками по 30 - 40, штук у 2 – 3 прийоми. Через 18 - 22 дні з яєць з'являються личинки, які спочатку живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, личинки старших віків живляться переважно корінням. Зимують личинки в ґрунті на глибині 30 - 80 см. Заляльковуються личинки в ґрунтових колисочках на глибині 10 – 15 см. Стадія лялечки триває приблизно два тижні, потім з'являються жуки. Так як шкідник має дворічний цикл розвитку, то льотні роки спостерігаються через рік. Чисельність жука-кузьки знижують нематоди, грибкові та бактеріальні хвороби; на личинках паразитує тахіна.

Заходи боротьби.  Лущення стерні та глибока зяблева оранка, обробіток ґрунту в міжряддях просапних культур та культивація парових полів на глибину 10 – 12 см (в кінці травня - на початку червня), при цьому знищується значна частина личинок та лялечок. Крайова обробка посівів зернових культур в період наливання зерна інсектицидами Бі-58, Нурел Д, Фастак.

Латинська назва: Aphis fabae Бурякова листкова попелиця

Російська назва: Свекловичная листовая тля

Тип шкідника: Шкідники цукрових буряків 

Ряд: Рівнокрилі – Homoptera

Родина: Попелиці – Aphididae 

Трапляється повсюдно, найбільш поширена в західних районах. Поліфаг. Пошкоджує також культури з родини бобових, пасльонових, складноцвітих, гарбузових та інші рослини.

Партеногенетична самка без крил, довжиною 1,7 – 2,6 мм з овальним тілом, чорного з зеленувато-коричневим відтінком кольору, покрита тонким восковим нальотом; сокові трубочки в два рази довші від хвостика; вусики й ноги блідо-жовтого кольору; хвостик лапки та трубочки - чорно-бурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг. Крилата самка має розмір 1,4 – 2,0 мм; груди і голова блискучі, чорного кольору; черевце чорно-зеленого кольору, передні стегна білі, а вусики чорні. Амфігонна самка – 2,2 – 2,7 мм, без крил, чорно-синього або матово-зеленого кольору, з сизим пушком; біля сокових трубочок є червоний пігмент; задні гомілки чорного кольору, хвостик конічний. Самець крилатий, довжиною 2 – 2,5 мм, з чорним черевцем, має великі очі, довгі ноги і вусики. Яйце 0,5 – 0,6 мм, видовжено-овальної форми, свіжо відкладене - жовто-зелене, пізніше чорне, блискуче.

Мігруючий вид. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського, рідше — бородавчастого, калини і жасмину.

Личинки відроджуються у квітні, при середній температурі 7 – 9 °С. Личинки через 12 – 14 діб живлення на бруньках і листі перероджуються в безкрилих самок-засновниць. Вони розмножуються партеногенетичним способом, відроджуючи щодня 5 – 8 личинок, в середньому всього 50 – 70. Крилаті партеногенетичні самки з’являються наприкінці травня – початку червня. Крилаті самки розлітаються на проміжні трав’янисті рослини (цукрові буряки та ін.).  Поява крилатих самок-розселювачок та їх міграція зумовлені погіршенням якості кормової бази у зв’язку з огрубінням або підсиханням пагонів на кущах. Міграція буває повною і факультативною (частковою) коли частина попелиць залишається на первинному джерелі живлення протягом всього сезону, аж поки не з'явиться амфігонне покоління. Насамперед попелиця заселяє висадки буряків, які раніше розвиваються. На трав’янистих рослинах попелиця дуже швидко розмножується до осені партеногенетичним способом і дає за цей час 8 – 10 і більше поколінь безкрилих і крилатих особин. Завдяки крилатим попелицям вона швидко розповсюджується по полю. При температурі 23 – 28 °С і відносній вологості повітря 60 – 80 % одне покоління розвивається протягом 10 – 14 днів. Найбільшого рівня заселеність рослин досягає звичайно у першій половині липня. В кінці серпня - у вересні з’являються безкрилі та крилаті попелиці-статеноски. Крилаті статеноски перелітають з проміжного господаря, де відроджують личинок, які  в свою чергу перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі попелиці-статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці теж прилітають на кущі, де після спаровування самки відкладають яйця, які й зимують до весни.

Попелиця заселяє листки з нижнього боку і висмоктує з них сік. Це призводить до деформації листя, воно скручується,  потім в’яне і засихає. Попелиця дуже шкодить насінникам буряків, де крім листя пошкоджує і пагони, які деформуються. Пошкоджені рослини дуже довго перебувають у стресовому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення попелиць. Пошкоджені рослини відстають в рості, знижується їх цукристість (до 0,7 %) і маса коренеплодів (до 30 %), зменшується вихід та якість насіння. Дуже часто попелиці є переносниками вірусної хвороби - мозаїки буряків.

На чисельність попелиць впливають багато хижаків і деякі комахи-паразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижі галиці, мухи-сирфіди.

У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.

Заходи боротьби. Знищення бур’янів. Застосування системних інсектицидів при перевищенні економічного порогу шкідливості.

Латинська назва: Bruchus pisorum Горохова зернівка

Тип шкідника: Шкідники зернових бобових культур

Ряд: твердокрилі - Coleoptera

Родина: зернівки - Bruchidae 

Шкідник поширений по всій території України. Є суто шкідником гороху. Жук завдовжки 4-5 мм, чорного кольору, зверху вкритий рудувато-сірими волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця білий хрестоподібний малюнок; передні три членики вусиків, гомілки та лапки середніх ніг червонуватого кольору. Яйце бурштиново-жовте, еліптичної форми, 0,6-1 мм. Личинка – 5-6 мм, маленька голова втягнута в грудний відділ тіла; лялечка світло-жовта 4-5 мм.

Жуки зимують у зерносховищах. У південних областях можуть зимувати в скиртах соломи, під корою дерев і в ґрунті.

Масовий вихід жуків з горошин починається при температурі повітря 26-28 С. Прискорює вихід жука підвищена вологість.

Перезимувавши, жуки з’являються у травні на бур’янах, у садах. На поля гороху потрапляють із висіяним насінням, але більшість прилітає з зимівлі. Наприкінці травня спостерігається найбільша чисельність, тому що в цей час на горосі з’являються бутони і цвіт, а жук живиться пелюстками квіток і пилком. Період найбільшої активності спостерігається при температурі не нижче 21 С, у прохолодну погоду і ввечері жуки ховаються поміж листя і в квітках гороху.

Заселення поля починається з країв, з часом охоплюючи всю площу. Початок відкладання яєць спостерігається при температурі 18С, а масове – при 26-27С. Самка відкладає яйця зверху на боби. Кількість яєць коливається від 70 до 220 шт. Через 6-10 діб після відкладання яєць з’являються личинки. Після відродження личинка прогризає стінку боба і проникає в зелену горошину, де і розвивається до переродження в нового жука. У зерно здатні проникнути кілька личинок, але виживає лише одна. Найкращою температурою для розвитку личинки й лялечки є 26+28С. При зниженні температури розвиток припиняється. При оптимальних строках збирання врожаю гороху (в липні) в зернах знаходяться тільки личинки, у серпні – лялечки і жуки. Розвиток шкідника проходить в одному поколінні.

У пошкодженого зерна знижується якість і схожість. В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна вживати в їжу і згодовувати худобі.

В Кримському регіоні зустрічається зернівка південна, яка завдає шкоди гороху, чині та нуту.

Заходи захистуДотримуватись сівозмін. Вчасно збирати й обмолочувати горох, рання оранка поля. Застосування дозволених фумігантів для обробки насіннєвого гороху. Обприскування насіннєвих і фуражних посівів гороху інсектицидами Фастак, Бі-58 у фазу бутонізації — початку цвітіння.

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Прийму заявки, та відповім на всі Ваші питання.

Менеджер "УкрАгроРесурс", Алла

Замовлення

Назва товару
0 л
0,00 y.o.
П.І.Б. * Номер телефону *
LOAD
Продукція
Coockie can't save!