Товарів: 0 шт.

Мікродобрива торгової марки "УАРОСТОК" ®;

ДЛЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР (буряк, зерновий, олійний, кукурудза, бобові, картопля) ДЛЯ ОВОЧЕВИХ ТА ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ (огірок, томати, садові дерева та кущі, виноград) ДЛЯ КОМПЕНСАЦІЇ НЕСТАЧІ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (макро, плодоношення, кальцій+мікро, нпк+цинк, екстра) ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ПЛОДОНОШЕННЯ (зав'язь) З ФУНГІЦИДНОЮ ДІЄЮ (тіоцид)

МОНОХЕЛАТИ (залізо, марганець, бор 100, 150, бор+молібден, цинк, мідь, молібден, кобальт) ДЛЯ КРАПЕЛЬНОГО ЗРОШЕННЯ (селітра магнієва, селітра кальцієва)

Мікродобрива "УАРОСТОК" ®
Український Аграрний Ресурс

Мікродобрива для позакореневого підживлення основних сільськогосподарських культур

МІКРОДОБРИВО «РОСТОК» БУРЯК
МІКРОДОБРИВО «РОСТОК» БУРЯК
N-80 MgO-47 SO3-25 Fe-2 Mn-8 B-9,7 Zn-6,6 Cu-2 Mo-0,055
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Зерновий
Мікродобриво «РОСТОК» Зерновий
N-80 MgO-51 SO3-37 Fe-3,6 Mn-12 B-2 Zn-2 Cu-9 Mo-0,05
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Олійний
Мікродобриво «РОСТОК» Олійний
N-80 MgO-33 SO3-40 Fe-4 Mn-13,4 B-5,4 Zn-8 Cu-3 Mo-0,15
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кукурудза
Мікродобриво «РОСТОК» Кукурудза
N-80 MgO-42 SO3-26 Fe-4,2 Mn-4,2 B-2,2 Zn-22 Cu-1,5 Mo-0,1
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бобові
Мікродобриво «РОСТОК» Бобові
N-80 MgO-47 SO3-33 Fe-6 Mn-8 B-5,4 Zn-8 Cu-2 Mo-0,3 Со-0,04
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Картопля
Мікродобриво «РОСТОК» Картопля
N-80 MgO-51 SO3-43 Fe-2 Mn-15 B-5 Zn-14 Cu-1,5 Mo-0,15
3,7 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л33 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3240 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Комплексні добрива для компенсації нестачі основних елементів живлення рослин

Мікродобриво «РОСТОК» Екстра
Мікродобриво «РОСТОК» Екстра
N-100 P2O5-300 K2О-100 MgO-20 SO3-55 Mn-10 B-2 Zn-25 Cu-5
6.0 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л56 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л5490 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» NPK+цинк
Мікродобриво «РОСТОК» NPK+цинк
N-100 P2O5-200 K2О-100 Zn-50
5.0 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л46 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4510 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кальцій+ мікро
Мікродобриво «РОСТОК» Кальцій+ мікро
N-150 MgO-30 SO3-30 СаО-170 Mn-20 B-25
4.1 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л37 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3630 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Макро
Мікродобриво «РОСТОК» Макро
N-60 P2O5-120 K2О-60 MgO-0,2 SO3-10 Fe-1,4 Mn-1 B-0,2 Zn-2,2 Cu-2,5 Mo-0,055
3,48 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л34 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3340 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Плодоношення
Мікродобриво «РОСТОК» Плодоношення
P2O5-100 K2О-200 SO3-5 Fe-0,5 Mn-2 B-0,75 Zn-0,6 Cu-0,6 Mo-0,05
3,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л35 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива для позакореневого підживлення овочевих, винограду та садових рослин

Мікродобрива «РОСТОК» Садові дерева
Мікродобрива «РОСТОК» Садові дерева
N-70 P2O5-30 K2О-50 MgO-6 SO3-12 Fe-0,4 Mn-0,1 B-0,5 Zn-0,2 Cu-0,25 та кущі
3,4 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л30 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2940 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Виноград
Мікродобриво «РОСТОК» Виноград
N-40 P2O5-40 K2О-100 MgO-15 SO3-32 Fe-0,35 Mn-0,3 B-1 Zn-1 Cu-0,5 Mo-0,05
3,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л32 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3140 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Огірок
Мікродобриво «РОСТОК» Огірок
N-40 Fe-10 Mn-5 B-3 Zn-4 Cu-2 Mo-1 Со-0,06
2,59 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Томати
Мікродобриво «РОСТОК» Томати
N-40 SO3-29 Fe-10 Mn-5 B-4 Zn-3 Cu-1,5 Mo-0,2 Со-0,01
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива для ефективного формування органів плодоношення

Мікродобриво «РОСТОК» Зав’язь
Мікродобриво «РОСТОК» Зав’язь
Na2О-4 SO3-18 Fe-6 Mn-3 B-12,4 Zn-2,2 Cu-1,5 Mo-0,15 Со-0,25
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Мікродобрива із фунгіцидною дією

Мікродобриво «РОСТОК» Тіоцид
Мікродобриво «РОСТОК» Тіоцид
K2О-60 Na2О-250 S-300
2,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л25 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2450 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

МоноХелати для підживлення

Мікродобриво «РОСТОК» Бор+молібден
Мікродобриво «РОСТОК» Бор+молібден
N-100 B-100 Mo-5
5,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л52 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л5100 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Молібден
Мікродобриво «РОСТОК» Молібден
Mo-40
6,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л65 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л6370 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Кобальт
Мікродобриво «РОСТОК» Кобальт
Co-100
у.о.
ЗАМОВИТИ
10л18 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Мідь
Мікродобриво «РОСТОК» Мідь
Cu-75
4,8 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л44 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4320 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Цинк
Мікродобриво «РОСТОК» Цинк
Zn-100
3,8 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л34 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3340 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
В-150
4,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л42 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л4120 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
Мікродобриво «РОСТОК» Бор
В-100
3,9 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л35 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3430 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Залізо
Мікродобриво «РОСТОК» Залізо
Fe-100
3,10 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л27 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2650 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Марганець
Мікродобриво «РОСТОК» Марганець
Mn-100
3,6 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л32 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л3140 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

Комплексні добрива для крапельного зрошення

Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Магнієва
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Магнієва
N-120 MgO-130
3.40 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л30 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2940 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Кальцієва
Мікродобриво «РОСТОК» Селітра Кальцієва
N-85 CаО-165
3.2 у.о.
ЗАМОВИТИ
10л28 у.о.
ЗАМОВИТИ
1000л2750 у.о.
ЗАМОВИТИ
Замовити Дізнатися більше

 

Сіра гниль соняшника

Культура, що уражується: Соняшник Сіра гниль

Тип збудникаГриб

Назва збудника: Botrytis cinerea Fr.

Захворювання спостерігається в період від появи сходів до дозрівання насіння в усіх зонах вирощування соняшника, особливо при підвищеній вологості повітря та ґрунту. На уражених рослинах з'являються бурі плями, які згодом вкриваються сірим нальотом. Як правило, уражені рослини гинуть.

Спалах захворювання спостерігається навесні, в посушливий період розвиток хвороби припиняється. Посилюється розвиток хвороби знову після рясних дощів. Біля основи стебла утворюється штрихуватість і потемніння тканин з плямами сірого нальоту. Нижні листки уражених рослин в'януть і засихають, а верхні - трохи прив'ядають. Внаслідок руйнування тканин стебла рослина надламується.

В період дозрівання та збирання соняшника, при частому випаданні дощів, можуть уражуватись і кошики. На зворотному боці кошиків утворюється масляниста пляма, тканина квітколожа стає м'якою, а на поверхні кошика з'являється сірий наліт. Через 7 - 10 діб кошик загниває.

Збудником хвороби є  незавершений гриб Botrytis cinerea Fr. порядку Hyphomycetales.

Шкідливість сірої гнилі полягає у погіршенні якості насіння, зниженні його схожості, випаданні сходів і зменшенні врожаю.

Методи боротьби: сівозміна, протруєння насіння.


 

Фомоз  соняшника

Культура, що уражуєтьсяСоняшник Фомоз  соняшника

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Phoma oleraceae f. helianthituberosis Sacc.

При пізньому розвитку хвороби на стеблі по всій його довжині з'являються дрібні штрихоподібні плями, які, зливаючись, утворюють смуги завдовжки 1,0-1,5 см.я при дозріванні буріє та стає щуплим.Хвороба проявляється при утворенні на рослині 3-4 пар листків. Починаючи з верхівки листка, темно-бура пляма поширюється на всю пластинку і черешок. Уражені листки в'януть, засихають, але не обпадають. На стеблі в місцях відгалуження уражених черешків утворюються плями темно-коричневого забарвлення. Вони збільшуються, охоплюючи значну частину стебла, та під час цвітіння рослин, зливаючись, утворюють суцільну чорну смугу. Під час утворення кошиків на їх зворотньому боці з'являються бурі, розпливчасті плями, які нерідко охоплюють весь кошик. На уражених кошиках трубчасті квітки стають бурими, а насіння при дозріванні буріє та стає щуплим.

При пізньому розвитку хвороби на стеблі по всій його довжині з'являються дрібні штрихоподібні плями, які, зливаючись, утворюють смуги завдовжки 1,0-1,5 см.

Захворювання викликає незавершений гриб Phoma oleraceae f. helianthituberosis Sacc. порядку Sphaeropsidales.

Первинним джерелом інфекції є заражене насіння та рештки уражених рослин в ґрунті. Вторинним джерелом інфекції виступають пікноспори  з уражених під час вегетації рослин.

Фомоз спричиняє значне зниження врожаю соняшнику. Стійких до хвороби сортів немає.

Методи боротьби: вирощування стійких сортів, сівозміна, протруєння насіння.

Американська борошниста роса

Культура, що уражується: Аґрус, смородина Американська борошниста роса

Тип збудникаГриб

Назва збудникаSphaerotheca mors-uvae Berk, et Curt

Хвороба уражує листя, плоди та пагони. Першою ознакою є поява білого, ніжного павутинистого нальоту, який швидко стає борошнистим. Пізніше наліт ущільнюється, стає коричневим, на ньому з'являються клейстотеції, які надають нальоту сірого або, навіть, чорного забарвлення.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Sphaerotheca mors-uvae Berk, et Curt, порядку Erysiphales.

Зимує гриб в формі клейстотеціїв на уражених органах. При температурі повітря не нижче 15-17°С і при достатній вологості із сумок вивільняються сумкоспори, від яких і відбувається первинне зараження рослин.

Sphaerotheca mors-uvae уражує тільки молоді тканини рослин. Спочатку уражуються органи нижнього ярусу, потім середнього та верхнього. Американська борошниста роса — надзвичайно шкідлива хвороба. Уражені пагони припиняють рости, викривляються, скорочуються їх міжвузля, уражене листя жовтіє і стає гофрованим, ягоди залишаються дрібні та кислі. При сильному ураженні може змінюватися навіть форма куща, а насадження аґрусу стають малопродуктивними. Крім аґрусу американська борошниста роса уражує також смородину.

Методи боротьби:

Підбір стійких сортів. Посадка аґрусу за схемою, при якій всі кущі добре освітлюються сонцем. Внесення повного мінерального добрива, а не однобічно азотних добрив. Знищення бур'янів.

Застосування фунгіцидів ДНОК, Рубіган.

Борошниста роса

Культура, що уражуєтьсяРіпак Борошниста роса

Тип збудникаГриб

Назва збудника: Erysiphe communis Grev. f. brassicae Hamari

Хвороба найбільш поширена в південних районах України. Проявляється вона у вигляді густого білуватого нальоту на листі, стеблах, а іноді на стручках. Уражені листки жовтіють та засихають.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. f. brassicae Hamari, який уражує всі рослини з родини капустяних. Зимує гриб на рештках уражених рослин у клейстотеціях. Первинним джерелом зараження рослин навесні є сумкоспори гриба, які утворюються після проростання клейстотеціїв.

Хвороба може знижувати урожай ріпаку на 5-7%.

Методи боротьби: сівозміна, дерозал та ін.


 

Несправжня борошниста роса або пероноспороз

Культура, що уражується: Ріпак Несправжня борошниста роса або пероноспороз

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Peronospora brassicae Goeuman

Хвороба уражує майже всі культури з родини капустяних від сходів до самого дозрівання. Уражуються всі органи. На листках хвороба проявляється у вигляді жовтуватих розпливчастих плям з верхнього боку та світло-фіолетового нальоту з нижнього. Уражене листя засихає та опадає. При ураженні стебел та стручків, них з'являється наліт світло-фіолетового кольору.

Збудником хвороби є ооміцетний гриб Peronospora brassicae Goeuman порядку Peronosporales.

Зимують ооспори гриба на ураженому листі ріпаку та на уражених рештках і є первинним джерелом зараження навесні.

При інтенсивному розвитку пероноспороз може знижувати урожайність зеленої маси ріпаку на 15 - 25, а насіння - на 10 -15%.

Методи боротьби: сівозміна, дерозал та ін.

Борошниста роса

Культура, що уражується: Плодові зерняткові Борошниста роса

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Podosphaera leucotricha Salm

Захворювання уражує молоді листки, пагони, суцвіттях, іноді - плоди. У яблуневих насадженнях хвороба виявляється навесні, після розпускання бруньок та на початку утворення перших листків. На листі та пагонах проявляється майже одночасно. На листі і пагонах з'являється білий, а потім брудно-сірий наліт. На листі (переважно з нижнього боку) та на черешках утворюється наліт  сірувато-білого забарвлення, який згодом буріє, на суцвіттях, пелюстках, чашолистках і квітконіжках - наліт білого кольору. На плодах борошниста роса проявляється на початку їх формування у вигляді білого нальоту, що швидко зникає, а на його місці утворюється іржава сітка, яка схожа на коркову тканину.

Збудник борошнистої роси яблуні - сумчастий гриб Podosphaera leucotricha Salm., з родини Erysiphaceae. Крім яблуні, він може уражувати грушу.

В жарку, посушливу погоду стійкість рослин до борошнистої роси знижується.

Зимує гриб грибницею в плодушках та бруньках.

Уражене листя недорозвивається, швидко обпадає, пагони - відстають в рості, їх верхівки засихають. Уражені суцвіття не утворюють плодів, а сформована зав'язь швидко обсипається. При інтенсивному розвитку хвороби урожай яблук може знизитись на 30 - 50 %.

Методи боротьби: вирізування та видалення уражених пагонів восени або рано навесні. Підтримання оптимальної вологості ґрунту в садах. Застосування фунгіцидів стробі, скор., ДНОК та ін.


 

Парша яблуні та груші

Культура, що уражуєтьсяПлодові зерняткові Парша яблуні та груші

Тип збудника: Гриб

Назва збудникаVenturia inaequalis Wint., Venturia pirina Aderh

Захворювання поширене повсюдно, але найбільше шкодить в зонах з достатньою вологозабезпеченістю.

Уражує листя, плоди і пагони. На листі проявляється у вигляді буруватих плям, вкритих оксамитовим зеленувато-оливковим нальотом. Діаметр плям, залежить від віку листків, стійкості сорту та погодних умов і може коливатись від 2 мм до 13 мм і більше. На молодих листках слабостійких сортів та при високій вологості плями більші. На яблуні наліт утворюється з верхнього боку листків, а на груші — з нижнього.

Уражене листя передчасно засихає та обпадає. На плодах хвороба проявляється у вигляді плям з вузькою облямівкою, вкритих оксамитовим темно-оливковим нальотом. В місцях ураження поверхневий шар клітин стає коркуватим, перешкоджаючи проникненню збудника хвороби вглиб тканин. А це призводить до однобічного розвитку плодів. Нерідко в місці ураження утворюються тріщини, плоди набувають виродливої форми.

На корі уражених пагонів з'являються невеликі здуття, які пізніше розриваються, і кора вкривається дрібними тріщинами, що лущаться. Через це ріст пагонів уповільнюється, і вони часто відмирають.

Найчастіше в Україні паршу виявляють на пагонах груші. Збудник уражує квітки, плодоніжки та черешки листків, а це призводить до передчасного обпадання листя і зав'язі. Інколи можуть уражуватись і брунькові лусочки яблуні.

Збудниками хвороби є сумчасті гриби порядку Dothideales, на яблуні - Venturia inaequalis Wint., на груші - Venturia pirina Aderh. Ці гриби майже не відрізняються за морфологією, але вузькоспеціалізовані  за біологічними властивостями, тобто пристосовані до рослини-живителя. Тому збудник парші яблуні не уражує грушу, а збудник парші груші не уражує яблуню.

Збудник парші зимує в сумчастій стадії на опалому листі, зрідка у вигляді грибниці на уражених пагонах (частіше на груші).

Захворювання часто призводить до обпадання зав'язі, зменшення облистяності дерев та слабкого приросту однорічних пагонів, погіршення зимостійкості дерев. При ураженні паршею різко знижується якість плодів, тому при інтенсивному розвитку хвороби вимогам стандарту може не відповідати до 50% врожаю.

Методи боротьби: стробі, скор., ДНОК та ін.

Пухирчаста сажка кукурудзи

Культура, що уражується: Кукурудза Пухирчаста сажка кукурудзи

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Ustilago maydis (DC.) Cda. (U.zeae Unger)

Виявляється майже скрізь, де вирощують кукурудзу.

Хвороба уражує всі органи рослини, крім зародкових коренів. На уражених органах з'являються пухироподібні здуття різного розміру — від невеликих до 15 см і більше в діаметрі. ,Найбільші здуття утворюються на качанах і стеблах. На листках вони дрібні, звичайно у вигляді групи шорстких зморшок, які  пізніше підсихають до утворення спор.

Спочатку ураження проявляється біля піхви листків, інколи біля повітряних коренів, а згодом на листі, стеблах, волоті та качанах. Під кінець вегетації рослин хвороба уражує і репродуктивні бруньки. Найважча форма захворювання — ураження стебла. При такому ураженні рослина викривляється, частина рослини, яка знаходиться вище ураженого місця перетворюється в сажкові нарости і відмирає.

Збудник пухирчастої сажки кукурудзи - базидіальний гриб Ustilago maydis (DC.) Cda. (U.zeae Unger) порядку Ustilaginales. Цей гриб при дозріванні здуттів утворює величезну масу теліоспор. При руйнуванні оболонки здуття теліоспори розлітаються і уражують молоді органи кукурудзи. При наявності вологи теліоспори проростають протягом кількох годин. Оптимальною для проростання теліоспор є температура – 23 - 25°С, а при температурі 12°С проростання спор припиняється.

Сухі теліоспори можуть зберігати життєздатність до чотирьох років, але в природі вони швидко втрачають схожість при змочуванні водою.

Первинним джерелом інфекції стають спори, які перезимували у здуттях на рештках рослин.

На ступінь розвитку пухирчастої сажки значно впливає вологість грунту. При відхиленні вологості грунту від оптимальної (60%) як в меншу, так і в більшу сторону сприяє посиленню розвитку хвороби. Посилюється розвиток пухирчастої сажки і при одночасному розвитку летючої.

Шкода від пухирчастої сажки залежить від розміру здуттів та їх кількості на рослині. Великі здуття можуть знижувати урожай на 60 і більше відсотків, середні - на 25%, а невеликі здуття - на 10%.

Більшість вчених схильна до думки, що нарости із сформованими теліспорами можуть бути такими ж токсичними, як і ріжки. Тому не рекомендується використовувати на корм тваринам у свіжому вигляді або для силосування частини рослин із здуттям пухирчастої сажки.

Методи боротьби:  підбір стійких сортів і гібридів, сівозміна, протруєння насіння.

Звичайна парша

Культура, що уражується: Картопля Звичайна парша

Тип збудникаГриб

Назва збудника: Streptomyces scabies Waks. et Henr. (Actinomycetes scabies Grussow)

Хвороба поширена по всіх районах вирощування картоплі. Характерною ознакою парші є утворення на поверхні бульб виразок неправильно округлої форми діаметром від 1 - 2 міліметрів до 1 см.

Крім бульб парша може уражувати також столони та корені.

Звичайна парша має чотири типи: плоска, опукла, глибока та сітчаста.

Плоска парша уражує переважно молоді бульби. Вона пошкоджує тільки шкірку або поверхневий шар перидерми. На бульбах утворюються струпоподібні виразки іржасто-коричневого забарвлення.

Опукла парша проявляється у вигляді опуклих струпів або бородавок. 

Під час збирання картоплі спостерігається глибока парша. При цьому типі на бульбах спостерігаються вдавлені у м'якоть виразки, краї яких  припідняті, а дно має червонуватий або фіолетовий колір.При ураженні сітчастою паршею поверхня бульб стає шорсткою внаслідок утворення неглибоких канавок, які взаємно перетинаються та нагадують сітку.

Збудником звичайної парші є променеві гриби, або актиноміцети. Найбільш поширений Streptomyces scabies Waks. et Henr. (Actinomycetes scabies Grussow).

Патоген - аероб, оптимальна температура для його розвитку - 26 - 27°С.

Актиноміцети, які є збудниками звичайної парші, живуть в ґрунті на органічних рештках.

Більше уражуються бульби на легких і суглинкових ґрунтах із слаболужною реакцією. На ґрунтах із слабо-кислою та кислою реакцією хвороба майже не зустрічається.

Уражені бульби мають непривабливий вигляд, знижуються їх смакові  та товарні якості, зменшується вміст крохмалю. Знижується також і лежкість бульб під час зберігання. Дуже уражені бульби мають знижену схожість, тому непридатні для садіння.

Підвищенню уражуваності бульб сприяє осіннє внесення гною та вапнування ґрунту. Тому гній краще вносити навесні або під попередник, а при потребі вапнування ґрунту вапно слід вносити невеликими порціями по 4 - 5 ц/га та обов'язково після цього навесні додавати підвищені дози мінеральних добрив.

У посушливі роки також спостерігається інтенсивний розвиток парші.

Методи боротьби: сівозміна, удобрення, використання сидератів, що гальмує розвиток парші, протруєння бульб.


 

Фітофтороз

Культура, що уражується: Картопля Фітофтороз

Тип збудникаГриб

Назва збудникаPhytophthora infestans dBy

Ця хвороба, яка відома вже понад 100 років, стала поштовхом до інтенсивного вивчення природи та причин хвороб, а праці про фітофтороз картоплі вважаються початком розвитку досліджень в галузі фітопатології.

Захворювання поширене в усіх районах вирощування картоплі, та але найбільше шкодить на Поліссі України.

Хвороба уражує листки, стебла, ягоди та бульби. Найбільш інтенсивно хвороба розвивається на початку цвітіння. На листі  та стеблах спочатку з'являються дрібні бурі плями, які згодом швидко збільшуються. Листя в'яне, поникає, чорніє та засихає, а за вологої погоди гниє. З нижнього боку листка , навколо плям, при вологій погоді або ранковій росі спостерігається білий павутинний наліт. На бульбах хвороба проявляється у вигляді сіруватих, а пізніше буруватих заглиблених плям різного розміру.

Збудник хвороби - гриб Phytophthora infestans dBy. порядку Perosporaceae, родини Pythiaceae, класу ооміцетів.

Під час вегетації гриб поширюється за допомогою зооспор, які проростають тільки в краплинній волозі.

Інкубаційний період хвороби залежить тільки від температури і коливається від 3 до 16 днів.

Зараження бульб відбувається від зооспорангіїв, які при рясних дощах змиваються з листя на ґрунт, але частіше зараження відбувається під час копання, коли бульби контактують із зараженою поверхнею ґрунту чи бадиллям.

Під час зберігання хвороба від бульб не передається, але в місцях ураження під впливом різних мікроорганізмів відбувається їх загнивання.

Зимує гриб на бульбах у формі грибниці.

Шкідливість фітофторозу полягає у значному зменшенні асимілюючої поверхні листків, що негативно позначається на процесі утворення і нагромадження поживних речовин у рослині, особливо в період бульбоутворення. Хворі рослини утворюють недорозвинені і в незначній кількості бульби.

Часто при значному ураженні гички картопляною гниллю недобір урожаю досягає 70% і більше.

Методи боротьби: сівозміна, ридоміл голд, квадріс, татту та ін.

Борошниста роса

Культура, що уражується: Пшениця Борошниста роса

Тип збудника: Гриб

Назва збудникаErysiphe graminis DC. f. tritici Em.Marchal

Хвороба поширена в усіх зонах вирощування пшениці. Уражує стебло, листя, листкові піхви, рідше колос.  Спочатку борошниста роса проявляється у вигляді білого павутинного нальоту, який згодом набуває борошнистого вигляду та розміщується щільними подібними до вати подушечками. На сходах спочатку з'являються матові плями на піхвах листків, які згодом поширюються на листкову пластинку. Під час вегетації білий наліт поширюється на стебло та листки. Поступово наліт ущільнюється та набуває жовто-сірого забарвлення, і на ньому з'являються чорні крапки - клейстотеції. На верхніх частинах рослин та на колосі наліт з'являється тільки в сприятливі для розвитку хвороби роки.

Збудником борошнистої роси пшениці є сумчастий гриб Erysiphe graminis DC. f. tritici Em.Marchal порядку Erysiphales.

Під час вегетації рослин гриб може поширюватися конідіями та сумкоспорами. Зараження рослин проходить при температурі 0-20°С і відносній вологості повітря 50 -100%. Інкубаційний період хвороби триває в середньому 4 - 5 днів, але може варіювати від 3 до 11 днів. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси.

Джерелом поширення борошнистої роси є сходи падалиці. Тому на посівах озимої пшениці хвороба з'являється ще з осені. Зимує гриб на посівах озимої пшениці і сходах падалиці у формі скупчення грибниці. Активніший розвиток борошнистої роси спостерігається в умовах коротшого світлового періоду та в затінених місцях. Ранні посіви озимої пшениці уражуються більше, ніж пізні, а ярої - навпаки менше. 

Шкідочинність хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні листя та руйнуванні хлорофілу. Значне ураження призводить до зниження кущистості, затримки фази колосіння, але не прискорення дозрівання пшениці. Ураження посівів борошнистою росою може знижувати урожайність на 10 - 15, а деколи і 30 - 35 %. Стримуванню розвитку хвороби сприяє застосування повного мінерального добрива із зниженим вмістом азоту. Внесення азоту навпаки,  посилює розвиток борошнистої роси й сприяє утворенню конідіального спороношення. Також при цьому скорочується інкубаційний період хвороби.

Методи боротьби: сівозміна, імпакт, дерозал та ін.


 

Бура іржа пшениці

Культура, що уражується: Пшениця Бура іржа пшениці

Тип збудникаГриб

Назва збудника Puccinia recondita Rob.et Desm. f.tritici Eriks. et JJenn. (Puccinia triticina Eriks.)

Це специфічне захворювання пшениці, яке найбільш поширене в Лісостепу та на Поліссі України. Хвороба проявляється на листі та піхвах пшениці. Спочатку на листі та піхвах рослин пшениці з'являються бурі пустули (урединії), потім вони перетворюються у чорні, з глянцевим відтінком, телії. Урединії і телії найчастіше розташовані на верхньому боці листків. Навколо них можуть утворюватись хлоротичні та некротичні плями.

Збудник захворювання - гриб Puccinia recondita Rob.et Desm. f.tritici Eriks. et JJenn. (Puccinia triticina Eriks.). Він має дві форми: звичайну, або європейську, і сибірську. В Україні поширена європейська форма.

Джерелом інфекції є урединіоспори.

Зимує гриб на рослинах озимої пшениці у вигляді урединіогрибниці. Для проростання урединіоспор потрібна краплинна волога. Оптимальна температура для проростання урединіоспор становить 15 - 25 °С, хоча починають проростати при температурі 2,5 - З°С. Розвиток хвороби досягає свого максимуму у фазі молочною стиглості зерна. У південних районах джерелом інфекції є сходи падалиці пшениці, а в північних районах - зараження відбувається і через рослинні рештки.

У гриба P.recondita f. triticina налічується понад 200 рас, які відрізняються своєю агресивністю щодо певних сортів. На даний час найагресивнішою та найпоширенішою в Європі є 77-ма раса. У межах рас виявляють різні біотипи.

Бура іржа призводить до зменшення асиміляційної поверхні та підвищення транспірації. Це порушує водний баланс рослини та стає при

Методи боротьби: протруєння насіння, обприскування в період вегетації фунгіцидами Дерозал, Імпакт, Рекс дуо.чиною передчасного відмирання листя. При ураженні рослин озимої пшениці бурою іржею знижується її зимостійкість, в колосках закладається менше зернин, знижується їх якість та маса, а це значно знижує урожайність, недобір якого може досягати 15-20 і більше відсотків.


 

Септоріоз

Культура, що уражується: Пшениця Септоріоз

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Septoria tritici Rob.et Desm., Septoria graminum Desm., Septoria triticola Lobik.

Хвороба спостерігається в усіх зонах вирощування, особливо в районах з підвищеною вологістю.

Проявляється хвороба у вигляді світло-жовтих та світло-бурих плям на листках, стеблах і колосі. Пізніше на плямах з'являються чорні дрібні крапки - пікніди. Уражене листя поступово втрачає колір, хлорофіл та засихає, стебла зморщуються, буріють та часто вигинаються. На колоскових лусках хвороба проявляється у вигляді плям, що надає колосу строкатого, а іноді буруватого вигляду.

Дуже часто септоріоз стає причиною щуплого зерна, а інколи призводить до пустоколосості. Збудником захворювання є незавершені гриби роду Septoria, порядку Sphaeropsidales. Найчастіше зустрічаються S.tritici Rob.et Desm., S.graminum Desm., S.triticola Lobik. Вони можуть уражувати крім пшениці ще й інші злаки.

Для проростання пікноспор потрібна краплинна волога та температура повітря від 9 до 28°С, а оптимальна - 20 - 22°С). Інкубаційний період хвороби триває - 6 - 9 діб. За період вегетації рослин збудники утворюють декілька поколінь. Особливо інтенсивного розвитку хвороба набуває при частому випаданні дощу.

Зимують збудники хвороби у вигляді пікнід та грибниці на сходах озимих та на рештках уражених рослин на поверхні ґрунту. Уражене насіння теж може бути джерелом інфекції. Пікноспори можуть зберігати свою життєздатність понад 3 місяці навіть в умовах підвищених температур та низької вологості повітря.

Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні листків, спричиняє недорозвиненість колосу та передчасне дозрівання. Недобір зерна може становити більше 30%.

Септоріозом сильніше пошкоджуються ранні посіви озимої та пізні посіви ярої пшениці порівняно з посівами оптимальних строків. Підвищує стійкість рослин до септоріозу внесення збалансованого повного мінерального добрива. Однобічне внесення азотних добрив сприяє поширенню захворювання.

Високостійких сортів до цього захворювання немає.


 

Тверда сажка

Російська назваТвердая головня Тверда сажка

Культура, що уражується: Пшениця

Тип збудникаГриб

Назва збудникаTilletia caries Tul., Tilletia tritici Wint., Tilletia laevis Kuehn. ( Tilletia foetida Lira)

Хвороба поширена в усіх районах вирощування зернових. Проявляється захворювання тільки на початку фази молочної стиглості. Уражений колос в цей період трохи сплющений, має інтенсивне зелене забарвлення з синюватим відтінком, колоски розпушені. Замість молочка при розчавлюванні уражених колосків, виділяється сіра рідина із запахом розсолу оселедців, через що тверду сажку ще називають смердючою.

Пізніше, при дозріванні пшениці забарвлення уражених та здорових колосків стає майже однаковим. В ураженому колосі замість здорового зерна формуються мішечки зони (округлі чорні утворення), які легко розчавлюються і являють собою чорну масу теліоспор. У фазі воскової та повної стиглості здорове колосся під масою зерна поникає, а уражене - залишається прямостоячим, так як маса мішечків зона менша від маси зерна.

Збудником твердої сажки є гриби роду Tilletia, частіше T.caries Tul.(T.tritici Wint.) і T.laevis Kuehn. ( T.foetida Lira). Вони відрізняються між собою тільки морфологічними ознаками теліоспор.

В західних і центральних областях України поширений переважно T.caries , T.laevis набув поширення в південних та південно-східних, T.triticoides і Т. intermedia зрідка зустрічається в Одеській області.

У T.caries виявлено кілька спеціалізованих форм, що уражують лише деякі види пшениці. Відомі f.vulgaris — уражує Triticum aesticum (vulgare), слабо — Tr. compactum і дуже слабо — Тг. durum, Tr.dicoccum, Tr.monococcum і Tr.timopheevi f.dicaccus уражує Tr.diccocum, Tr.aesticum.

Доведено, що між T.caries і T.leavis можуть виникати гібриди.

Ураження зерна відбувається при збиранні, коли теліоспори потрапляють на поверхню здорового зерна. Під час сівби теліоспори разом з насінням потрапляють в грунт, де й проростають.

Джерелом інфекції можуть бути і теліоспори, що потрапили в грунт, якщо попередником була пшениця, уражена зоною. В ґрунті теліоспори життєздатність зберігають недовго, вони швидко проростають, і гинуть під дією ґрунтових мікроорганізмів.

Найбільше твердою сажкою уражуються пізні посіви озимої пшениці та ранні ярої.

Крім того, що замість зерна в колосках утворюється чорна спорова маса, захворювання часто є причиною зниження схожості та густоти посівів через загибель уражених рослин.

Часто на уражених рослинах хвороба не проявляється. В таких випадках вона не утворює зонового колосся. Це наслідок активної реакції пшениці на збудника хвороби. Але це позначається на продуктивності рослини (прихований недобір урожаю).

Методи боротьби: протруєння насіння, сівозміна.


 

Фузаріоз колоса

Культура, що уражується: Пшениця Фузаріоз колоса

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Fusarium graminearum Schwabe; Fusarium avenaceum Saccardo

 Хвороба уражує всі зернові колосові культури. У вологі роки при зниженій температурі в другій половині вегетації захворювання проявляється дуже інтенсивно.

 Хворий колос набуває блідо-рожевого кольору, пізніше на лусочках утворюються подушечки від блідо-рожевого до червоного забарвлення. Ці подушечки, поступово зливаючись, утворюють наліт, який може вкривати весь колос. Зрідка такі червонуваті подушечки можуть утворюватись і на зерні. Фузаріоз дуже легко можна діагностувати, адже коли здоровий колос ще має зелений колір, уражені колоски або й увесь колос набувають білого кольору.

Збудниками хвороби є незавершені гриби роду Fusarium Link, порядку Hyphomycetales. Частіше зустрічаються Fusarium graminearum Schwabe; F. avenaceum Saccardo.

F. graminearum поширений переважно у південних районах.

F.graminearum поширюється переважно за допомогою конідій та сумкоспор, що розносяться дощем, вітром та комахами. В уражених колосках грибниця часто проникає у зерно та викликає в ньому глибокі зміни. При сильному ураженні грибниця проникає в алейроновий шар. Ферменти грибниці розщеплюють білок зерна з виділенням аміаку і токсичних речовин (особливо діоксиніваленолу).

Вживання хліба з такого зерна може викликати ураження малого мозку, при цьому людина втрачає рівновагу (п'яніє), тому такий хліб називають «п'яним». Крім цього, спостерігається розлад травлення, який супроводжується блювотою, інколи корчами та навіть смертю.

Гриб F.avenaceum поширений переважно в північних районах.

F.avenaceum поширюється за допомогою конідій, як і F. graminearum.

Хоча грибниця і конідії можуть проростати при температурі 3 - 8°С, але найбільшого поширення фузаріоз колосу набуває при температурі повітря 28 - 30°С та підвищеній вологості.

Джерелом інфекції фузаріозу може бути заражений насіннєвий матеріал, а також уражені рештки зернових культур.

Методи боротьби: протруєння насіння, сівозміна, імпакт, дерозал та ін.

Своєчасне збирання, очищення та досушування зерна, застосування мінеральних добрив з мікроелементами має важливе значення для профілактики захворювання.

Борошниста роса

Культура, що уражується: Гарбузові Борошниста роса

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Erysiphe cichoracearum DC. f. cucurbitacearum Pot. і Sphaerotheca fuliginea Poll. f. cucurbitae Jacz.

Захворювання  проявляється на рослинах родини гарбузових. Найчастіше зустрічається на Півдні та в Центрі України, в закритому ґрунті  поширена повсюдно і вважається однією з найшкідливіших хвороб, особливо на огірках. На уражених рослинах з'являється білий або рожево-сірий наліт з верхньої та нижньої сторони листя. Потім на листках з'являються плодові тіла у вигляді темних крапок. Нерідко наліт утворюється і на черешках листків, плоди уражуються дуже рідко. Уражене листя закручується вгору, стає крихким та засихає, а при дотику легко кришиться.

Збудником борошнистої роси є два сумчастих гриби Erysiphe cichoracearum DC. f. cucurbitacearum Pot. і Sphaerotheca fuliginea Poll. f. cucurbitae Jacz. порядку Erysiphales.

Білий наліт переважно з верхнього боку листків утворюється при ураженні грибом Е. cichoracearum f. cucurbitacearum. Гриб найбільш поширений у північних районах, значно менше - у південних.

При уражені грибом Sph. fuliginea f. cucurbitae, наліт на рослинах рожево-сірого кольору і розташований переважно з нижньої сторони листків. Ця хвороба найчастіше зустрічається у південних районах.

В центральних районах на одній рослині можуть паразитувати гриби обох видів.

Під час вегетації - джерелом інфекції є уражені рослини, а первинним джерелом інфекції є сумкоспори, які розвиваються на опалому листі навесні.

Найбільш сприятливою для розвитку конідій та сумкоспор є температура 25 - 27 °С. Оптимальна вологість для розвитку та поширення хвороби становить 80 - 90 %, хоча рослини можуть уражуватись і при відносній вологості 40 %.

Борошниста роса може знизити урожайність рослин на 20 - 30 %, а в закритому ґрунті - на 50 - 60 %.

Методи боротьби: сівозміна, ридоміл голд, квадріс та ін.


 

Пероноспороз або несправжня борошниста роса

Культура, що уражується: Гарбузові Пероноспороз або несправжня борошниста роса

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Pseudoperonospora cubensis Rostow

Несправжня борошниста роса або пероноспороз - хвороба дуже поширена. Найчастіше уражує огірки, рідше - дині та кабачки. Уражується здебільшого листя, на якому зверху утворюються кутасті плями. Спочатку плями жовті, а пізніше набувають коричневого коль

Уражене листя зморщується, засихає, буріє та обпадає. При високій вологості повітря, особливо в парниках і теплицях, уражене листя загниває.ору, поступово збільшуються та зливаються. У місцях цих плям з нижнього боку листків утворюється рясний наліт сірувато-фіолетового забарвлення. Збудником хвороби є гриб Pseudoperonospora cubensis Rostow (з ооміцетів порядку Peronosporales).

Зимують ооспори в тканинах уражених рослин. Вони досягають зрілості після перенесення несприятливих умов. Для проростання зооспорангіїв та ооспор потрібна крапельна волога.

Оптимальною температурою для проростання зооспорангіїв та ооспор є 15 - 20°С.

Первинним джерелом інфекції є уражені рештки рослин.

Хвороба дуже шкідлива, під час вегетації хвороба поширюється зооспорангіями, дуже часто призводить до повної загибелі огірків.

Методи боротьби: сівозміна, ридоміл голд, квадріс та ін.

Мільдью

Культура, що уражується: Виноград Мільдью

Тип збудникаГриб

Назва збудникаPlasmopara viticola Berl. et de Тоnі

Мільдью винограду або борошниста роса - дуже шкідлива і досить поширена хвороба.

Уражує всі надземні зелені органи рослин. Листя уражується протягом всієї вегетації. На молодому листі з верхнього боку з'являються світло-зелені або жовтуваті плями, які потім стають бурими та маслянистими. З нижньої сторони в місцях цих плям утворюється нестатеве спороношення гриба у вигляді пухнастого білого нальоту. За тривалих посушливих умов наліт може не утворюватись.

На старіших листках мільдью проявляється у вигляді невеликих кутастих плям (до 6 мм у діаметрі). Уражене листя засихає й опадає.

При ураженні зелених пагонів на них з'являються буруваті трохи вдавлені плями, які за вологої погоди вкриваються білим пухнастим нальотом. При інтенсивному розвитку захворювання пагони засихають, вусики стають ламкими і загнивають.

При ураженні квітконіжок спостерігається відмирання квіток та пуп'янків.

При ураженні ягід навколо плодоніжки утворюється синювата смужка, а ягоди стають темно-шоколадного кольору.

Збудник хвороби гриб Plasmopara viticola Berl. et de Тоnі (з ооміцетів порядку Peronosporales).Цей гриб належить до монофагів та уражує тільки виноград. Зимує в стадії ооспор на опалому листі.

Шкодочинність мільдью дуже висока. Без належних заходів захисту та при сильному розвитку хвороби урожай може повністю загинути.

Методи боротьби:

Створення та районування стійких до мільдью сортів.

Восени - збирання та спалювання або компостування листя для знищення зимуючих ооспор, та глибока оранка в міжряддях.

Своєчасне підв'язування лози до шпалер. Потрібно уникати загущення листя, пасинкування потрібно проводити у стислі строки.

Під час вегетації міжряддя тримають у чистому стані, постійно знищують бур'яни.

Застосування фунгіцидів Антракол, Танос, Флінт, Квадріс, Ридоміл голд та ін.

У роки з незначною кількістю опадів проти мільдью проводять 5-7 обприскувань, а в більш вологі роки — до 10 і навіть до 14.

Обробку виноградників на поливі закінчують пізніше, ніж на неполивних землях.

При дощовій погод обприскування проводять з інтервалом 8-10 днів, при сухій — через 10-15 днів.


 

Оїдіум

Культура, що уражуєтьсяВиноград Оїдіум

Тип збудника: Гриб

Назва збудника: Uncinula necator Burrill

Захворювання поширене майже у всіх районах вирощування винограду, але ступінь прояву його не однаковий.

Хвороба проявляється на всіх зелених органах винограду, у вигляді сіруватого нальоту, який легко стирається. Спочатку наліт з'являється  на поверхні листя, потім поширюється і на нижній бік, черешки та пагони. Потім на листках з'являються дрібні бурі плями відмираючих ділянок тканини, які зливаючись утворюють сітчастий візерунок, що виділяється на зеленому фоні живої тканини. Уражене листя стає крихким, передчасно засихає, а краї їхніх пластинок скручуються доверху. На уражених пагонах хвороба проявляється у вигляді борошнистого нальоту, під яким при стиранні видно темні розпливчасті плями. До осені наліт стає щільнішим, а пагони - червонувато-коричневі, вкриті борошнистим нальотом. При ранньому розвитку захворювання ягоди перестають рости і всихають, але не обсипаються до кінця вегетації. При пізнішому розвитку оїдіуму ягоди розтріскуються та загнивають.

Збудник хвороби - сумчастий гриб Uncinula necator Burrill. порядку Erysiphales (в конідіальній стадії його називають Oidium tuckeri Berk.).

 Вважається, що гриб зимує в стадії спокою потовщеною грибницею на пагонах.

У роки сильного ураження шкодочинність оїдіуму дуже велика. Ураження листя призводить до зменшення асиміляційної діяльності, що в свою чергу знижує врожай. Уражені пагони слабко розвиваються, повільно дозрівають та значно більше, ніж здорові пошкоджуються морозами. Уражені ягоди стають непридатними для вживання.

Методи боротьби:

Регулярне розпушування міжрядь, знищення бур'янів, підв'язування, пасинкування та обрізування, кущів. Застосування комплексних добрив, так як однобічне внесення азоту знижує стійкість рослин до оїдіуму.

Застосування фунгіцидів Хорус, Квадріс та препаратів на основі сірки (Тіовіт Джет). Висаджування стійких сортів.


 

Сіра гниль

Культура, що уражуєтьсяВиноград Сіра гниль

Тип збудника: Гриб

Назва збудника:  Botrytis cinerea Fr.

Захворювання поширене в усіх районах вирощування винограду. В більшості випадків проявляється на ягодах в період дозрівання. Іноді може утворювати цілі гнізда сірого пухнастого нальоту на ягодах. Особливо інтенсивного розвитку хвороба набуває при значних опадах після тривалої літньої посухи, в період дозрівання винограду. Опади сприяють посиленому сокоруху, а це призводить до розтріскування ягід. На них й поселяється збудник хвороби — незавершений гриб Botrytis cinerea Fr. порядку Hyphomycetales. Гриб може уражувати чубуки та саджанці під час зберігання, рідше уражує листя, пагони та суцвіття. Уражені органи покриваються повстяним нальотом сірого кольору.

Розвиток сірої гнилі на винограді призводить до втрати 30 - 40 а іноді і до 60 - 70% врожаю. Однак часто цю хворобу називають «благородною гниллю», так як за сухої осені вона слабо розвивається на ягодах, що сприяє швидшому випаровуванню води, зниженню кислотності та підвищенню концентрації цукрів у ягодах, а це підвищує якість вина. 

Методи боротьби:

Своєчасне обрізування, пасинкування та підв'язування рослин, знищення опалого листя, уражених грон та інших рослинних решток.

На зрошуваних землях - правильний полив.

Борошниста роса

Культура, що уражується: Буряк Борошниста роса

Тип збудника: Гриб

Назва збудникаErysiphe communis Grev. f. betae Poteb

Хвороба проявляється в усіх зонах вирощування буряків, але найчастіше в південних районах.

Перші ознаки хвороби з'являються у вигляді білого павутиння на листках з верхнього і нижнього боків. Воно швидко розростається і формує суцільний білий наліт. Наліт спостерігається також на стеблах і клубочках насіння. Пізніше наліт ущільнюється, й уражені органи рости стають наче посилані борошном, за що хвороба й дістала назву борошнистої роси. У другій половині літа з'являються спочатку бурі, а пізніше чорні клейстотеції. Збудник захворювання сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. f. betae Poteb. порядку Erysiphales.

Під час вегетації хвороба поширюється за допомогою конідій, які утворюються на коротких конідієносцях. Зимує гриб у вигляді клейстотеціїв на рештках рослин на поверхні грунту, на головках маточних буряків та клубочках насіння.

Первинним джерелом ураження є сумкоспори, які дозрівають з початку й до середини літа. В Україні захворювання проявляється з кінця липня. Особливо швидко хвороба поширюється за умов жаркої сухої погоди та малої кількості опадів.

Гриб зберігається у вигляді клейстотеціїв та грибниці на рештках рослин, на поверхні грунту та на зимуючих безвисадкових буряках.

Борошниста роса гальмує асиміляцію, посилює транспірацію рослин, впливає на порушення процесів синтезу цукрів та інших органічних сполук, погіршення відтоку пластичних речовин у корінь, а також сприяє швидкому старінню листків. Недобір урожаю від борошнистої роси може перевищувати 10%.

Методи боротьби: сівозміна, імпакт та ін.


 

Коренеїд

Культура, що уражується: Буряк Коренеїд

Тип збудникаГриби, Бактерії

Назва збудника: гриби родів Pythium Pringsh., Aphanomyces dBy., Phoma Fr., Rhizoctonia DC, Penicillium Link., Mucor MichelL, іноді — бактерії родів Erwinia Winslow et al., Pseudomonas Miguia та ін.

Хвороба проявляється на бурякових плантаціях у всіх зонах бурякосіяння. Хворіють лише молоді рослини у фазі від проростання до утворення другої пари справжніх листків, тобто до закінчення линьки кореня. У проростка загниває корінець та підсім'ядольне коліно. Спочатку загнивання має вигляд бурих плям чи бурої смужки вздовж кореня. Пізніше воно поширюється на верхню частину кореня, а на підсім'ядольному коліні утворюється кільцеподібний перехват.

Уражені рослини відстають у розвитку, нерідко в'януть та гинуть. Коренеїд - це комплексне захворювання. Причиною захворювання можуть бути несприятливі погодні умови, низька якість насіння та ураження проростків мікроорганізмами. Найчастіше ці фактори взаємопов'язані. Грунтова кірка, різкі коливання температури повітря послаблюють рослини, знижують їх стійкість до збудників хвороб.

Розвиток коренеїда зумовлюють більше 100 видів грибів і бактерій. Найчастіше зустрічаються гриби родів Pythium Pringsh., Aphanomyces dBy., Phoma Fr., Rhizoctonia DC, Penicillium Link., Mucor MichelL, іноді — бактерії родів Erwinia Winslow et al., Pseudomonas Miguia та ін.

Коренеїд є дуже шкідливим захворюванням. Ураження проростків ще при підземному розвитку спричиняє "рвані" зріджені сходи. Розвиток хвороби на сходах призводить до зріджених посівів та відставання рослин у розвитку. Це перешкоджає формуванню плантацій з оптимальною густотою стояння рослин і є однією з причин зниження урожайності та погіршення якості врожаю. Коренеїд може знизити урожайність на 10 - 30 %.

Методи боротьби: протруєння насіння, сівозміна.


 

Несправжня борошниста роса або пероноспороз

Культура, що уражується: Буряк Несправжня борошниста роса або пероноспороз

Тип збудникаГриб

Назва збудника: Peronospora farinosa Fr. (Peronospora schachtii Fckl.)

Хвороба проявляється переважно на молодих листках. В буряків першого року уражуються переважно центральні листки розетки, а другого (висадків) - на початку вегетації наймолодші листки. Згодом на насінниках уражується верхівка квітконосних пагонів, оцвітина, квітки й навіть клубочки. Уражене листя скручується краями вниз, потовщується, стає крихким та покривається сіро-фіолетовим нальотом з нижнього боку.

 Збудником хвороби є вузькоспеціалізований гриб з класу ооміцетів Peronospora farinosa Fr. (Peronospora schachtii Fckl.) Грибниця гриба розростається у міжклітинній тканині рослини, а на поверхні листя  утворюється конідіальне спороношення, яке й зумовлює наліт.

Всередині ураженої тканини за умов підвищеної вологості гриб іноді утворює ооспори, які можуть зберігатися в рештках уражених рослин та насінні, а навесні будуть первинним джерелом інфекції. При проростанні ооспори утворюють гіфовий наріст, який проникає в тканини молодого листя та розвивається в грибницю, яка в свою чергу утворює конідіальне спороношення.

Головним джерелом відновлення хвороби є грибниця, яка зберігається в головках маточних та інших зимуючих буряків. При використанні уражених коренів на насінники грибниця уражує розетку, а потім і квітконосні пагони. Тому хвороба, як правило, спочатку проявляється на посівах буряків, розміщених поблизу насінників. Інкубаційний період несправжньої борошнистої роси триває від 5 до 32 днів, залежно від віку буряка та погодніх умов. Найінтенсивніше хвороба проявляється на молодих рослинах, при температурі повітря - близько 16 С, та вологості - понад 70%.

Пероноспороз спричиняє значні порушення фізіологічних процесів у рослині: погіршується фотосинтез, посилюється дихання, обмін речовин та втрата цукру, збільшується накопичення органічних кислот.

Шкідливість хвороби залежить від часу її появи та ступеня розвитку. В роки інтенсивного розвитку гине близько 40% молодих рослин. При розвитку хвороби в червні та липні маса кореня може  зменшуватись на 30%, а урожайність насіння  на 60-65%.

Корені буряків з рослин, які перехворіли на несправжню борошнисту росу, мають знижену стійкість до кагатної гнилі.

Методи боротьбисівозміна, імпакт та ін.


Церкоспороз

Культура, що уражується: Буряк  Церкоспороз

Тип збудника: Гриб

Назва збудникаCercospora beticola Sacc

Одна з найпоширеніших хвороб буряку, яка проявляється в усіх районах бурякосіяння. На розвиненому листі з'являються світло-бурі з червоно-бурою облямівкою округлі плями діаметром 2 - 3 мм. На старіших листках плями більшого розміру, а облямівка менш виражена. За вологої погоди на поверхні  плям утворюється бархатистий сірувато-білий наліт. Ураження може проявлятися і на черешках листя та стеблах висадків у вигляді вдавлених довгастих плям.

Захворювання спричиняє незавершений гриб Cercospora beticola Sacc. Його грибниця розміщується в міжклітинниках уражених тканин. Під час вегетації хвороба поширюється за допомогою конідій. Зимує гриб на відмерлому листі та черешках. В оплоднях насіннєвих клубочків гриб зимує у вигляді потовщених гіфів та конідіеносців, які навесні є первинним джерелом захворювання.

Ураження рослин відбувається шляхом проникання інфекційних гіфів у тканини рослин через продихи, частіше вранці, коли на листі є проростаючі конідії, і роса починає висихати.

Інкубаційний період хвороби триває влітку 1 - 2 тижні, а восени – 4 - 5 тижнів.

Ураження листя хворобою призводить до посилення транспірації у 3 - 4 рази, зменшення асиміляції вуглекислоти у 10 разів та порушення азотного обміну. Сильно уражене листя відмирає, рослина витрачає багато пластичних речовин на утворення нових листків, що призводить до недорозвиненості кореня та зниження цукристості. Чим вищий ступінь ураження, тим більші втрати від церкоспорозу. При сильному ураженні недобір цукру може становити до 70 %. Крім того хвороба призводить до накопичення в коренях "шкідливого" азоту, який зменшує вихід цукру та збільшує вихід патоки.

Методи боротьби: сівозміна, протруєння насіння, дерозал, імпакт та ін.

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Прийму заявки, та відповім на всі Ваші питання.

Менеджер "УкрАгроРесурс", Алла

Замовлення

Назва товару
0 л
0,00 y.o.
П.І.Б. * Номер телефону *
LOAD
Продукція
Coockie can't save!